2011 р. Звід пам’яток Києва

561.57. Троїцький народний будинок Київського товариства грамотності (тепер Київський національний академічний театр оперети), 1901 – 02 (архіт., іст.).

Вул. Червоноармійська, 53. Первісно мав № 51. На розі з вул. Жилянською, на червоній лінії забудови вул. Червоноармійської, до якої звернений головним фасадом.

Споруджено з ініціативи Київського товариства грамотності. Кошти на будівництво виділило Міністерство фінансів (20 тис. крб.), пожертвували Лаз. Бродський (понад 12 тис. крб.), Київське губернське попечительство про народну тверезість (10 тис. крб.), Н. Терещенко (2569 крб.) та інші доброчинці.

Урочисті закладини відбулися 12 липня 1901. Автор проекту – арх. Г. Антоновський. Нагляд за будівництвом здійснював 1902 на його прохання арх. П. Голландський. Підрядчик будівельних робіт – Л. Гінзбург, електроосвітлення – Російське електричне товариство «Уніон». Освячення та урочистий акт відкриття народного будинку відбулися 15 листопада 1902. У споруді були зала для глядачів на 1 тис. осіб, по дві зали бібліотеки-читальні, пересувного музею навчальних підручників та недільної школи і вечірніх класів для дорослих, приміщення чайної, дешевої їдальні, книжкової крамниці, квартири для завідувача будинку, бібліотекаря і служителів, дві трикімнатні квартири для здачі в найм. 1906 споруду перебудовано.

Будинок двоповерховий з підвалом, цегляний, тинькований, пофарбований, у плані прямокутний, симетричний, видовжений по осі захід – схід. Центральний вхід із головного – західного фасаду. На поздовжню вісь послідовно нанизуються приміщення вестибюля, фойє, зали для глядачів та сценічної частини. Для планувальної структури характерне центральне розташування зали для глядачів, до якої зі сходу прилягає сценічна коробка, з півдня, заходу та півночі її оточують приміщення фойє та кулуарів. З північного та південного боків розміщено по дві сходові клітки. Зала, розрахована на 1006 глядачів, складається з партеру та двох ярусів балконів, які спираються на чавунні колони. Перекриття пласкі балкові бетонні, дах над високими об’ємами зали для глядачів та сценічної коробки скісний на кроквяних фермах.

Декор на фасаді виконаний з цегли. Горизонтальний гурт, що проходить по усіх фасадах, поділяє їх на два поверхи.

Характерні великі прямокутні, видовжених пропорцій вікна, не властиві театральним будівлям, над ними – клинчасті перемички з розвиненим замковим каменем. Вузькі простінки оформлено пілястрами. Завершує будівлю карниз простого рисунка. В його профілюванні вбачається вплив архітектури модерну. Стіни сходових кліток рустовані, прорізані арковими віконними отворами. Західний фасад декоровано пишніше за інші. По центру його – аттиковий півповерх, що відповідає висоті зали для глядачів. Над вікнами другого поверху – три фрагменти пишного ліпленого декору. На центральному фасаді на рівні третього поверху в овальних нішах розміщено погруддя Т. Шевченка та М. Гоголя.

В інтер’єрах ліплений декор зберігся у залі для глядачів: оздобленні стелі, сценічного порталу, огородженнях балконів.

Будівля – зразок нового типу культурно-просвітницької установи поч. 20 ст., її архітектурні форми раціоналістичні, в них максимально використано конструктивні та декоративні можливості цегляного мурування.

На фасаді будівлі встановлено меморіальні дошки: у пам’ять зборів і мітингів демократичних організацій Києва 1905 (1947, мармур, 1979 замінено на гранітну); в пам’ять утворення в 1905 перших профспілок робітників Києва (1925, мармур, ск. Б. Кратко); меморіальну гранітну дошку з барельєфним бронзовим портретом М. Садовського (1957, ск. Е. Фрідман, арх. Є. Демидович), меморіальну дошку з лабрадориту О. Рябову (2007).

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 6, спр. 157; ф. 168, оп. 1, спр. 1 – 42;

ІР НБУ, ф. ХХІ, № 66, 112; Особисті архіви родин: Блащука М. І., Борисенка В. С., Горюшко Г. Г., Михайлова О. І., Пресмана Л. М., Стебловської Т. В., Тарасенко Г. О., Шевцова Д. О.;

ЦДАМЛМУ, ф. 457, оп. 1, спр. 22; ф. 494, оп. 1, спр. 9, 11, 13; ф. 570, оп. 2, спр.97; ф. 650, оп. 1, спр. 98; ф. 653, оп. 2, спр. 379, 396; ЦДІАУК, ф. 261, оп. 1, спр. 106; ф. 318, оп. 1, спр. 1532; ф. 442, оп. 655, спр. 35; ф. 707, оп. 229, спр. 91а;

Балет: Энциклопедия. – М., 1981;

Богомолець-Лазурська Н. Життя Марії Заньковецької. – К., 1961;

Буринская М. Первая русская олимпиада // Природа и люди. – 1913. – № 52;

Василько В. С. Микола Садовський та його театр. – К., 1962;

Його ж. Театру віддане життя. – К., 1984;

Волицика І. Театральна юність Леся Курбаса (проблема формування творчої особистості). – Львів, 1995;

Вороний М. Театр і драма. – К., 1989;

Гайдабура В. М. Єлизавета Хуторна. – К., 1985;

Його ж. Мария Вторая: 20 января исполняется 120 лет со дня рождения примы Театра Н. Садовского // День. – 2005. – 19 янв.;

Дібровенко М. Ф. Г. Г. Затиркевич-Карпанська. – К., 1956;

Дурылин С. Н. Мария Заньковецкая. 1854 – 1934: Жизнь и творчество. – К., 1982;

История городов и сел Украинской ССР: Киев. – К., 1982;

Киевлянин. – 1912. – 23 мая, 13 июня, 12, 13 авг.; 1913. – 13 июня, 20 – 30 авг.;

Киевская мысль. – 1909. – 15 марта; 1914. – 27 июня;

Київ: Провідник. – К., 1930;

Київський академічний театр оперети: 70 років: [Буклет]. – К., 2005;

Копиленко Н. Київська «Просвіта» (1906 – 1910) // Дивослово. – 1994. – № 1;

Корнієнко Н. М. Лесь Курбас: репетиція майбутнього. – К., 1998;

Красильникова О. В. Історія українського театру 20 сторіччя. – К., 1999;

Лисенко І. М. Словник співаків України. – К., 1997;

Любов Павлівна Ліницька: Нариси. – К., 1957;

Медведик П. Сценою покликаний: У Чорткові відривається пам’ятник театральному діячеві Панасу Карабіневичу // Свобода. – 1993. – 15 трав.;

Мистецтво України: Енциклопедія: В 5 т. – К., 1995. – Т. 1;

Мочульський М. Український національний театр // Літ.-наук. вістник. – 1917. – Кн. V – VІ;

Науковий часопис українознавства «Україна» (1907 – 1932): Покажчик змісту. – К., 1993;

Недзвідський А. Василь Василько. – К., 1981;

Осташко Т. С. З історії літературно-мистецького життя в Україні часів Центральної Ради // Укр. іст. журнал. – 1998. – № 3;

Отчет Киевского общества грамотности за 1906 г. – К., 1907;

Палієнко М. Повернення із забуття: Портрет вченого, журналіста, видавця Володимира Науменка / За ред. Н. Сидоренко. – К., 1998;

Попов О. М. Бородай М. М. // Мистецтво України: Енциклопедія. – К., 1995. – Т. 1;

Рада. – 1913. – 16 черв., 13, 14, 31 лип., 1 серп.;

Рибаков М. О. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. – К., 1997;

Його ж. Оперета – мій кумир // Київська старовина. – 2005. – № 4;

Рубан-Кравченко В. Василь Кричевський. – К., 2004;

Русский провинциальный театр: Воспоминания. – Л.; М., 1937;

Спогади про Миколу Садовського: Зб. – К., 1981;

Станішевський Ю. Барви української оперети. – К., 1970;

Його ж. Корифеї української оперети. – К., 1999;

Його ж. Обрії музичного театру: Опера, балет, оперета на сучасній українській сцені. – К., 1968;

Театральна декада: Програма київських театрів: Щодекадник. – К., 1936 – 1950;

Театральний Київ: Програма київських театрів: Щодекадник. – К., 1951 – 1970;

Театрально-концертний Київ: Щодекадник. – К., 1960;

Український драматичний театр. – К., 1967. – Т. 1;

Устав: Инструкции и положения Киевского общества грамотности. – К., 1899;

Хорунжий Ю. Лицедій із Троїцького майдану // Вітчизна. – 2005. – № 9 – 10;

Чорний С. Лесь Курбас – творець українського модерного театру // Український театр і драматургія. – Мюнхен; Нью-Йорк, 1980;

Швачко Т. Мария Литвиненко-Вольгемут. – К., 1986;

Юринець В. П. Тичина // Пам’ять століть. – 1998. – № 1;

Юрьев Ю. М. Записки. – Л.; М., 1948. – Ч. 2 – 3.

Віктор Вечерський, Тетяна Осташко, Михайло Рибаков, Лариса Федорова, Лариса Шевченко.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1943 – 1963.