Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

Театр М. Садовського

1907 – 17 у Троїцькому народному будинку працював перший стаціонарний український професійний театр, власне, Трупа українських артистів під керівництвом М. Садовського. Створений на базі пересувного театру М. Садовського, посталого 1906 у Полтаві.

В його заснуванні брала участь актриса М. Заньковецька. Це був театр, в якому зберігалися та по-новаторськи розвивалися реалістичні принципи акторської та режисерської майстерності. Його художній керівник широко використав усі ті переваги, які надавало постійне театральне приміщення, а також ситуацію «політичної відлиги» після революції 1905, що скасувала заборони антиукраїнських валуєвського циркуляру 1863 та емського акту 1876, послабила цензурні утиски, і це позначилося передусім на репертуарі. Театр був синтетичним, ставив п’єси різних жанрів: драми, трагедії, комедії, водевілі, опери та оперети. Новаторство М. Садовського як керівника полягало у розширенні тематики репертуару і жанрової палітри українського театру, піднесенні на вищий художній рівень матеріального оформлення вистав.

Основний репертуар – класика: твори І. Карпенка-Карого, І. Котляревського, М. Кропивницького, Панаса Мирного, М. Старицького, І. Франка, Т. Шевченка, яку М. Садовський час від часу поповнював п’єсами С. Васильченка («Куди вітер віє», «На перші гулі», «Недоросток», «В холодку», «Зіля Королевич»), В. Винниченка («Молода кров», «Брехня»), Лесі Українки («Камінний господар»), Л. Старицької-Черняхівської («Гетьман Дорошенко», «Крила»), С. Черкасенка («Про що тирса шелестіла», «Земля», «Казка старого млина»), О. Олеся (етюди) та ін. Репертуар збагатився також перекладними п’єсами: «Загибель "Надії"» Г. Гейєрманса, «Мед Каштелянський» Ю. Крашевського, «Євгенія Гранде» О. де Бальзака, «Забавки» А. Шніцлера, «Ревізор», «Одруження» і «Тарас Бульба» М. Гоголя, «Міреле Ефрос» Я. Гордіна, «Мораль пані Дульської» Г. Запольської, «Тепленьке місце» і «Ліс» О. Островського, «Мазепа» Ю. Словацького, «Від неї всі скверни» Л. Толстого, «Сватання», «Ведмідь» А. Чехова; операми: «Енеїда», «Утоплена», «Різдвяна ніч» М. Лисенка, «Сільська честь» П. Масканьї, «Галька» С. Монюшка, «Бранка Роксолана» Д. Січинського, «Продана наречена» Б. Сметани та ін.

1912 В. Верховинець організував у театрі хореографічні вечори, а до побутових п’єс упровадив оригінальні зразки народних танців. Театр М. Садовського, ставлячи п’єси нової української драматургії і перекладну класику заходу, завершив останній період неподільного панування етнографічно-побутового репертуару, посівши в історії українського театру перехідне місце між побутовим і модерним театром.

1907 – 20 головним режисером театру був Садовський Микола Карпович (справж. – Тобілевич; 1856 – 1933) – актор, режисер, театральний діяч. Брат класика української драматургії І. Карпенка-Карого і корифея українського театру П. Саксаганського. 1920 емігрував до Чехії, 1926 повернувся в Київ.

Похований на Байковому цвинтарі. На честь митця названо вулицю та провулок у Києві.

Великий артист героїко-романтичного і трагедійного плану. Ретельно готував кожну роль, заглиблювався у внутрішній світ і психологію дійової особи, надавав яскравих, узагальнених характерних рис, властивих тільки даному персонажу. Творчий діапазон актора відзначався надзвичайно широкою палітрою виконуваних ролей.

Серед них: драматичні – Гнат, Тарас, Панас, Сава Чалий («Безталанна», «Бондарівна», «Бурлака», «Сава Чалий» І. КарпенкаКарого), Дмитро, Подорожній, Тарас Бульба, Богдан Хмельницький [«Не судилось», «Зимовий вечір», «Тарас Бульба» (за М. Гоголем), «Богдан Хмельницький» М. Старицького], Командор («Камінний господар» Лесі Українки), Назар («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Воєвода («Мазепа» Ю. Словацького), Никодим («Сторінка минулого» В. О’Коннор-Вілінської); комедійні та характерні – Іван Карась («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Микола, Виборний («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Панас, Мартин Боруля, Терентій Пузир, Іван Барильченко («Бурлака», «Мартин Боруля», «Хазяїн», «Суєта» І. КарпенкаКарого), Голохвастий («За двома зайцями» М. Старицького), Городничий («Ревізор» М. Гоголя). Він блискуче грав усіх чоловічих персонажів «Наталки Полтавки», а в драмі і в опері був однаково вправним.

Займався літературною діяльністю.

Переклав українською мовою п’єсу «Ревізор» і повість «Тарас Бульба» М. Гоголя (видані 1918) та поставив їх у театрі; п’єсу О. Островського, що у постановці театру мала назву «Тепленьке місце»; лібрето опер «Сільська честь» П. Масканьї, «Галька» С. Монюшка, «Продана наречена» Б. Сметани; написав лібрето опери «Енеїда» за І. Котляревським, книжку «Мої театральні спогади», першу частину якої було надруковано 1907 в журналі «Літературно-науковий вістник».

Проживав у цьому будинку на третьому поверсі – квартира № 2 вікнами на вулицю.

У цьому приміщенні в театрі працювали відомі актори, режисери, художники, композитори, диригенти, письменники.