2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України
Домініканський оборонний кляштор Успіння пресвятої діви Марії
Кляштор знаходиться в північно-східній частині Летичева. У 1-й половині XV ст., можливо, за правління Вітовта і ще до надання місту магдебурзького права (1466 р.), було збудовано замок, який деякі історики датують XVI ст. Поблизу замку було зведено кафедральний костел в ім’я Успіння пресвятої діви Марії (відомий з 1546 р.). Його розбудова 1606 р. (зокрема, прибудова бічних каплиць) була пов’язана з заснуванням у Летичеві домініканського кляштору фундації кам’янецького старости Я.Потоцького. Цим же часом можна датувати й модернізацію замку. В умовах частих татарських нападів кляштор функціонував під захистом замку та міських укріплень. Взаємне розташування збережених решток замку – наріжної башти та фрагментів мурів – і кляшторних будівель свідчить про їхній тісний функціональний та розпланувальний зв’язок. Це дає підстави розглядати замок і костел комплексно як оборонний кляштор.
У період турецького панування на Поділлі (1672 – 1699 рр.) замкові укріплення було зруйновано, а кляштор спалено й пограбовано. На початку XVIII ст. костел відновлено, і його фасади набули барокового декору. Перед головним фасадом, по лінії огорожі, збудовано квадратну в плані двоярусну вежу-дзвіницю з проїздом (не збереглася).
Кляштор був широко відомий завдяки чудотворній іконі Летичівської Божої Матері, яку привезли домінікани ще наприкінці XVI ст. Цю ікону 1722 р. урочисто коронували за буллою папи Климента XIV й перенесли у відновлений костел. У пам’ять коронації на місці церемонії 1722 р. зведено пам’ятну колону (не збереглася). Останній значний ремонт кляшторних будівель здійснено 1854 р. Тоді було спрощено декор головного фасаду, зведено 2-й поверх над частиною кляшторних келій, перед західним фасадом кляштору влаштовано огорожу з ґратами та декоративними скульптурами на стовпах (не збереглася).
До кляшторного комплексу входять костел та П-подібний корпус келій, що прилягає до костелу з півночі, утворюючи замкнений двір.
Костел – мурований з вапняку, однонавовий, з видовженою п’ятигранною апсидою та двома каплицями (з півдня та півночі), які сполучаються з навою широкими арками. Каплиці мають склепінчасті перекриття й увінчуються круглими банями на низьких підбанниках. Перед головним фасадом – низький притвор, чоло якого вирішене широкою відкритою аркадою на стовпах та фронтоном з волютами.
Головний фасад костелу по осі притвору прорізаний великим стрілчастим вікном і увінчаний високим трикутним фронтоном, розчленованим чотирма парами вузьких пілястр, що завершуються маленькими декоративними кам’яними маківками. У центральній частині фронтону в XIX ст. розміщувалася фреска з зображенням богородиці (“Принесення Марії до храму”). Два широкі вікна розміщені по осях бічних каплиць з заходу.
Основний корпус келій – Г-подібний у плащ двоповерховий, з підвалами, з однобічною коридорною системою розпланування. Він закриває кляшторний двір з півночі та заходу. Зі сходу двір обмежується причілком другого корпусу келій, який сполучається коридором з основним. Усі приміщення келій та коридори 1-го поверху перекриті коробовими та хрещатими склепіннями.
У 1957 р. виконано реставрацію костелу і келій, а в 1968 р реставровано оборонні укріплення кляштору – північно-східну башту та мури з брамами (архітектор – О.Годованюк).
О.А.Пламеницька
Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 265 – 266.