1970 р. Українське золотарство

На 30 – 40-і роки XVII ст. припадає діяльність видатного львівського майстра Андрія Касіяновича. Цей золотар залишив по собі лише срібний пустотілий напрестольний хрест на седесі (стояні). Пам’ятка зберігається у Львові, в Успенській церкві. Майстер відійшов від традиційних форм православ’я і виготовив чотирикінцевий хрест, кожний кінець якого завершується трилопатевим розширенням. В кутах перехрестя припаяні на литих ажурних кронштейнах кульки. Простір по краях з обох боків обведено тонким скрученим дротом, а по ребру – дрібненькою зубчаткою, що підкреслює форму хреста і надає йому особливої урочистості. Площини хреста оздоблені складними сюжетними композиціями, які мають виразний характер і гармонійно поєднуються з формами хреста. На чільній стороні – традиційне для католицької церкви лите розп’яття, в лопатевих розширеннях викарбувані в живих позах погрудні постаті чотирьох євангелістів. На звороті вся поверхня хреста членується на квадрати, в яких зображені сцени, пов’язані з «страстями господніми». Щоб зрівноважити трилопатеве розширення нижнього кінця хреста, на стержень зверху насаджено велике сплющене яблуко, перетнуте по горизонталі орнаментальною прорізною смугою. Знизу його підтримують на головах людські постаті, поставлені на другій пуклі, значно менших розмірів. Верхня частина седеса шестигранна, конусовидна, що надає йому стійкості. Кожна з граней внизу має заокруглене лопатеве розширення. Нижня частина седеса присадкувата, профільована двосхідчастими виступами, орнаментальними прорізними смугами по горизонталі. Край піддону хвилястої форми.

На постаменті – напис українською мовою: «Сей крест съоружен есть в начаток року Рождества Христова 1638 общим советом ктыторов в Ставропигіи патріаршой храма Успенія Пресвятая Богородицы; в время старпіенств ряд содержащих Гаврилія Ланкгиша, Михаила Альвизы, Александра Прокоповича, Константія Мазапеты. Накладемъ общехранилища церковного отъ христолюбивцевъ их же имена и здесь и въ книгахъ животныхъ да напишутся». З другого напису на цьому ж хресті дізнаємося, що він «рукоделіемь многогрешного раба Божыя Андрея Касіановича составленъ бысть».

Хрест Касіяновича – це цілісний, логічно завершений високохудожній твір. В ньому майстер знайшов чудове композиційне рішення, всі його частини мають гарні пропорції, гармонійно поєднані між собою. Проте не можна заперечувати й того, що хрест позначений рисами готики та ренесансу.

Діяльність Касіяновича припадає на той період, коли львівське золотарство досягло свого розквіту. Сам же Андрій Касіянович був, либонь. найталановитішим майстром серед львівських золотарів. (с. 63 – 64)

КАСІЯНОВИЧ АНДРІЙ ТИМОФІЙОВИЧ – видатний львівський майстер першої половини XVII ст. До цеху не належав, бо не був католиком. Вперше у міських актах зустрічається в 1638 р. Жив на посаді [тобто поза мурами], зазнавав різних утисків від міського уряду. У 1638 р. на замовлення Львівського братства виготовив срібний хрест на седесі; на хресті є напис:

«Сей крестъ сооруженъ есть въ начаток року рождества христова 1638 общимъ советомъ ктытаровъ в Ставропигіи патріаршой храма Успенія Пресвятыя Богородицы… Рукоделіемь многогрешнаго раба божія Андрея Касіяновича составленъ бысть».

Хрест зберігається в Успенській церкві міста Львова. В 1645 р. майстра вже не було в живих. [W. Łozińki, Złotnictwo lwowskie, Lwów, 1912, стор. 106 – 111] (с. 162 – 163)

Срібний хрест на седесі, карбований. Майстер А. Касіянович. 1638 р. Успенська церква, Львів

Джерело: Петренко М.З. Українське золотарство 16 – 18 ст. – К.: 1970 р., с. 60.