Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Успенська церква є найпізнішою спорудою комплексу. Судячи з тексту угоди від 2 квітня 1591 р., архітекторові П.Римлянину доручалося будівництво “ведлуг тоє форми і візерунка, котрий єсть поданий до Братства”. Початку роботи передувало складання макета й кресленнь, що відповідали художнім запитам замовника. У 1592 р. до будівництва залучено архітектора В.Капіноса, а через рік – А.Прихильного, який і закінчив будівництво. У 1598 р. на вимогу замовника розібрано виведені на повну висоту цегляні стіни й замінено мурованими з тесаного каменю. Пожежа 1616 р. надовго припинила роботи, закінчення яких зафіксовано написом на південному вході до храму з боку вул. Руської “Храм сей честный совершился року Божія 1629”. 26 січня 1631 р. Успенську церкву освятив львівський владика Єремія Тисаровський у присутності київського митрополита Петра Могили [Могила став митрополитом у 1633 р.].

Основні кошти на спорудження святині були зібрані серед українського населення Львова та окремих православних громад, зокрема Віденського братства. Жертводавцями були також молдавські господарі Петро, Єремія, Симон Могила, гетьман Війська Запорізького П.Конашевич-Сагайдачний, російські царі Федір Іоанович, Борис Годунов та ін.

Пізніші перебудови – добудова південного порталу входу й аркади з боку двору (XVII ст.), зміна форми покрівлі (1796 р.) та влаштування проходу до каплиці (1847 р.) – суттєво не позначилися на вигляді споруди.

Успенська церква складається з трьох дільниць, розташованих по осі захід-схід: двоярусного короткого прямокутного бабинця, тридільної чотиристовпної видовженої нави та півкруглої вівтарної апсиди. Відповідно до цих членувань, храм вивершують три невисокі бані зі світловими ліхтарями. Центральну баню підтримує четверик на попружних арках, що спираються на встановлені посередині нави тосканські колони. Така об’ємно-просторова композиція є контамінацією структур західних базилікальних храмів і триверхих українських церков.

В архітектурному опорядженні фасадів та інтер’єру застосовано елементи ордерної системи. Муровану з тесаного каменю монументальну брилу ззовні розчленовано палладіанськими пілястрами на окремі поля, куди вписано глухі півциркульні арки, у верхній частині яких влаштовано віконні прорізи з лиштвою. Мотив великого римсько-доричного ордера і глухих арок характерний для творчості П.Римлянина. Важливе змістове навантаження несе розвинений доричний фриз, у метопах якого вперше в православному храмобудуванні Галичини застосовано скульптурні рельєфи на тему біблійних сюжетів. У центральній частині фриза апсиди вміщено зображення ставропигійського хреста – символу незалежності Успенського братства від місцевого єпископа. На одній з метоп зображено вежу Корнякта в первісному вигляді.

В інтер’єрі храму поєднано глибинне й висотне розкриття внутрішнього простору Це зумовлено наявністю прогонів хрещатих склепінь між центральною та бічними батами. Центральна сферична баня оздоблена кесонами й стоковими розетками. Поверхні сферичних бань над бабинцем і вівтарем гладенькі Над бабинцем влаштовано хори, пов’язані з галереями-балконами обабіч нави. У пандативах центральної бані вміщено різьблені по каменю герби кти-торів, що фінансували будівництво, серед них герби Молдавського князівства та Московського царства. До найцінніших пам’яток українського мистецтва належать ікони страсного циклу середини XVII ст., виконані відомими львівськими художниками Ф.Сеньковичем і М.Петрахновичем для первісного іконостаса Успенської церкви (у 1767 р. проданий церкві с.Грибовичі, де зберігається й тепер). Сучасний іконостас з майстерним різьбленням виконали 1773 р. львівські скульптори М.Філевич та Ф.Олендзький, а намісні ікони – у середині XIX ст. художник М.Яблонський. Під час реставраційних робіт 1972-1973 рр. відкрито фрагменти настінного живопису роботи М.Яблонського. Окремі полотна належать пензлю відомих малярів кінця XVIII – початку XIX ст. – О.Білявського і Л.Дешинського. Найпізнішими елементами оформлення інтер’єру є вітражі, виконані в 1920-1930 рр. художником П.Холодним на теми “Київська Русь”, “Галицька Русь”, “Фундатори Успенської церкви”. На останньому зображено гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного, уродженця с.Кульчиці на Львівщині.

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 152 – 153.