Військовий цвинтар
Регіна Чендиріна, Лариса Малихіна
Розмір зображення: 800:600 піксел
Фото 30 вересня 2014 р. з сайту
Військовий цвинтар (іст.). Вул. Солідарності, на Капустяному цвинтарі, займає площу 1,3 га.
Рішенням міськвиконкому за № 127 від 13.10.1947 розпочалося формування військового цвинтаря: протягом 1947-1973 відбувалися перепоховання загиблих воїнів періоду громадянської та Великої Вітчизняної війн з різних районів м.Запоріжжя (с. Великий Луг, с-ще Леваневського, Чкалова, о. Хортиця) та Запорізького району на цю територію. Більшу частину складають могили радянських воїнів, загиблих у жовтні 1943 під час визволення міста від гітлерівських загарбників. Всього на території військового цвинтаря налічується 27 братських та 20 індивідуальних могил, серед яких 2 могили періоду громадянської війни та 3 могили – Великої Вітчизняної війни, в яких поховано 5 Героїв Радянського Союзу: Вороніна І.М., Іванова П.М., Ситова І.М., Стефанова Д.М., Усманова І.
1. Братська могила червоноармійців. З південного боку центральної алеї. У 1956 останки 9 червоноармійців бронепоїзда № 4, які загинули 19 липня 1920 в м. Олександрівську у бою з формуваннями барона Врангеля перепоховані з Південного кладовища На могилі встановлено гранітну плиту.
2. Могила Крюкова А.Ю. З південного боку центральної алеї поховано Крюкова Андрона Юхимовича (1884-1920) – члена революційної військової ради, комісара 28-ї бригади, загиблого у 1920 від рук врангелівців. На могилі встановлено гранітну плиту з меморіальним написом.
3. Братська могила радянських воїнів. У центрі, між рядами поховано 599 радянських воїнів, які загинули у жовтні 1943 під час визволення міста від гітлерівських загарбників. Серед похованих Герой Радянського Союзу Воронін І.М.
Воронін Іван Миколайович (1924 – 1943) – командир кулеметної обслуги 1118-го стрілецького полку 333-ї стрілецької дивізії 6-ї армії 3-го Українського фронту, уродженець Тащинського району Ростовської області (Росія). В армії з 1943. Відзначився 28 листопада 1943 при форсуванні Дніпра та розширенні плацдарму на правому березі річки в районі с. Канівського Запорізької області. Під сильним вогнем противника одним із перших форсував річку, вступив у бій та знищив 20 гітлерівців. Був поранений у цьому бою, помер 2 грудня 1943. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 22.02.1944 посмертно.
На могилі встановлено гранітний обеліск з меморіальним написом.
4. Братська могила радянських воїнів. На центральній алеї поховано 478 радянських воїніів, загиблих у жовтні 1943 під час визволення міста від гітлерівських загарбників. Серед похованих два Герої Радянського Союзу – Стефанов Д.І., Усманов І.
Стефанов Дмитро Микитович (1911 – 1943) – командир взводу 83-го гвардійського стрілецького полку 27-ї гвардійської стрілецької дивізії 8-ї гвардійської армії Південно-Західного фронту, уродженець Дзержинського району Калузької області (Росія). На фронті з 1941. 14 жовтня 1943 в бою на підступах до селища Зелений Яр (м. Запоріжжя) своїм тілом закрив амбразуру дзоту. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 22.12.1944. У Шевченківському районі міста одна із вулиць носить його ім’я.
Усманов Іслам (1922 – 1944) – командир відділення 1118-го стрілецького полку 333-ї стрілецької дивізії 6-ї армії 3-го Українського фронту, уродженець Ташкентської області (Узбекистан). На фронті з 1942. В ніч на 26 листопада 1943 він один з перших переправився через Дніпро в районі с. Канівського (Запорізький район), увірвався в траншею ворога, знищив кулемет. Брав участь у відбитті 5 контратак ворога. Був тяжко поранений, помер від ран 13 січня 1944. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 22.02.1944 посмертно. На могилі встановлено гранітну плиту з меморіальним написом.
5. Могила Іванова П. М. З північного боку центральної алеї поховано Іванова Петра Міхеєвича (1913-1943) – полковника, командира 866-го винищувального авіаполку 288-ї винищувальної авіадивізії 1-го змішаного авіакорпусу 17-ї Повітряної армії 3-го Українського фронту. Уродженець Пітерського району Саратовської області (Росія). Закінчив школу фабрично-завдоського навчання, працював токарем у м. Златоусті. В армії з 1933. Закінчив військову авіаційну школу пілотів в 1934. Учасник выйни в Іспанії (1936-1939) та радянсько-фінської війни. З липня 1941 П. Іванов на фронтах Другої світової війни. За період з 1942 до 1943 здійснив 299 бойових вильотів, у 80 повітряних боях знищив 17 літаків ворога. Загинув 28 листопада 1943 у бою під Запоріжжям. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 26.10.1944 посмертно. Нагороджений багатьма урядовими нагородами. У 1964 на могилі встановлена гранітна надгробна плита з меморіальним написом.
6. Могила Ситова І. М. З південного боку центральної алеї поховано Ситова Івана Микитовича (1916-1943) – штурмана авіаескадрильї 5-го гвардійського винищувального авіаполку 207-ї винищувальної авіадивізії 3-го змішаного авіакорпусу 17-ї Повітряної армії Південно-Західного фронту. Уродженець с. Липівки Саратовської області (Росія). Перед війною закінчив школу ФЗН, аероклуб. Мешкав у Астрахані, працював слюсарем на заводі. В армії з 1938. У 1940 закінчив Сталінградську військову авіашколу. На фронті з 1941. До серпня 1943 здійснив 150 бойових вильотів, брав участь у 81 повітряному бою, збив 19 літаків ворога. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 8.09.1943. Загинув у бою під Запоріжжям 16 жовтня 1943.
7. Могила Пойденка В. Ф. З південного боку центральної алеї поховано Пойденка Василя Федоровича (1915-1941) – льотчика, командира 28-го винищувального полку, уродженця м. Запоріжжя. Після школи працював слюсарем на паровозоремонтному заводі. У армії з 1941. Влітку 1941 на 211 Можайсько-Гжатському напрямку група радянських літаків під командуванням Є. Горбатюка вступила в бій зі значними силами ворога. Літак В. Пойденка підбив 4 ворожі машини, вступив у бій ще з чотирма літаками, збив 2 з них, але постраждав сам -керований ним літак був підбитий, загорівся і впав у болото. Влітку 1967 в районі станції Апрєлєвка на торфяних розробках було знайдено залишки літака і останки невідомого льотчика. За номером ордена Червоного Прапора (№ 6316) було встановлено особу загиблого , лейтенанта В. Пойденка. Останки було переправлено до Запоріжжя і перепоховано на Капустяному цвинтарі. На могилі встановлено гранітну плиту з написом.
У 1997 біля входу на центральну алею встановлено гранітну брилу, на лицьовому боці якої викарбовано дати: «1941 – 1945». До центру меморіалу веде 140-метрова алея, що завершується металевим обеліском у вигляді багнета та залізобетонною стелою з меморіальним написом. Праворуч від алеї встановлено залізобетонну скульптуру воїна на залізобетонному постаменті. Завершується меморіал композиційним центром – залізобетонним бюстом воїна-визволителя на гранітному постаменті, реконструкцію якого проведено у 1985. З обох боків від скульптури 44 меморіальні плити, облицьовані гранітом, з прізвищами похованих (ліворуч – 896 прізвищ, праворуч – 924). Всього на військовому цвинтарі поховано 2500 чоловік., відомі прізвища 1814.
[ЦАМО РФ – Ф. 33, оп. 793756, спр. 49. – Арк. 93; спр. 64. – Арк. 15; спр. 9. – Арк. 227; спр. 46. – Арк. 232; Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. – М., 1987. – Т. 1. – С. 289, 573; М., 1988, Т. 2. – С. 553, 525, 630.]
Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 209 – 211.
Більше фотографій: +