Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

2007 р. Розкопки Батурина – столиці гетьмана Івана Мазепи – у 2006 р.

Д-р Володимир Мезенцев,

Дата: 31.03.2007

Минулого літа українсько-канадська експедиція продовжила розкопки в смт. Батурині Чернігівської області. З 1995 р. ці археологічні досліди провадить Чернігівський державний педуніверситет за участю Інституту археології НАНУ.

В розкопках 2006 р. брало участь близько 120 студентів і науковців з університетів, академічних інститутів, музеїв і заповідників Чернігова, Ніжина, Києва, Глухова, Батурина, Рівно та університету м. Грац у Австрії. Керівником Батуринської експедиції є д-р Володимир Коваленко, а його заступником – археолог Юрій Ситий (Чернігівський університет). Член-кореспондент НАНУ Олександр Моця (Інститут археології НАНУ) представляє свій інститут на розкопках Батурина та є консультантом експедиції.

Мгр Юрій Коваленко (Глухівський історико-культурний заповідник) керує археологічними розвідками. Канадські вчені д-р Володимир Мезенцев (Торонтський університет) та проф. Мартін Дімнік (Понтифікальний інститут середньовічних студій у м. Торонто) беруть участь у дослідах Батурина і публікації матеріалів розкопок. Відомий історик Гетьманщини і директор Канадського інституту українських студій в м. Едмонтон проф. Зенон Когут та голова Наукового товариства ім. Шевченка в Америці д-р Орест Попович є патронами і науковими дорадниками цього проекту.

У 1669-1708 рр. Батурин був столицею козацько-гетьманської держави і динамічно розвивався, особливо за правління видатного гетьмана Івана Мазепи (1687-1709 рр.). 1708 р., під час повстання Мазепи в союзі зі шведським королем Карлом ХІІ проти влади Москви на Лівобережній Україні, російське військо захопило місто. За наказом царя Петра І, воно вибило 6-7 тисяч козаків, які обороняли Батурин, та приблизно таку кількість міщан, пограбувало й спалило його дотла. Ця трагедія лишила тяжкий спомин у народі, але будь-яке вивчення Мазепиної столиці було політичним табу до часу встановлення незалежної України.

2006 р. Юрій Коваленко та фотограф Юрій Москаленко (Глухів) здійснили аерофотографування території Батурина. Фото, зроблені з літака, допоможуть удосконалити реконструктивні плани старого міста та досліджувати його планування й забудову. Розкопки залишків укріплень цитаделі фортеці XVII ст. показали, що вони складались з двох ровів, валів з внутрішніми дерев’яними конструкціями, земляних бастіонів (больверків), стін та веж з дубових зрубів, забитих глиною. Такі традиційні дерево-земляні козацькі оборонні споруди краще витримували гарматний обстріл, ніж муровані.

Спеціалісту з польових розвідок Юрію Коваленкові належить відкриття місця розташування головного храму гетьманської столиці, собору Живоначальної Трійці, у північній частині колишньої фортеці. 2005 р. цей дослідник віднайшов його здавна забутий цвинтар. Відомо, що Іван Мазепа видав 20 тисяч золотих на будівництво й опорядження цього собору між 1687 та 1692 рр. і спорудив поруч високу дзвіницю, яка називалась в народі “Мазепин стовп” (вежа).

Церква була пограбована і поруйнована за московської навали. Руїни храму й дзвіниці стояли у запустінні до кінця XVIII ст., коли їх розібрали на цеглу. З того часу місце будов і навколишнього цвинтаря зайняли приватними садибами та городами, і про них забули навіть місцеві мешканці, здебільшого новосельці.

Торішнього літа експедиція розкопала частину підмурків собору Св. Трійці. Його печі-груби чи стіни прикрашали керамічні кахлі з рельєфним рослинним орнаментом, вкриті колоритною червоною і жовтою поливою. Фрагменти таких плиток виявлені в Батурині уперше. Вчені гадають, що це був масивний хрещатий у плані, центричний, п’ятибанний чи семибанний храм. Цегляні хрещато-п’ятибанні церкви поширились на центральній Україні в XVII-XVIII ст. і походять від народних дерев’яних прототипів. Повне розкриття решток Троїцького собору в наступні роки дозволить встановити план, розміри, архітектуру й декор споруди та перевірити і поточнити попередні уявлення про її дизайн.

Центральний палац, зведений гетьманами Дем’яном Многогрішним (1669-72 рр.) та Іваном Самойловичем (1672-87 рр.) у цитаделі, згорів до решти під час погрому Батурина у 1708 р. Дослідники завершили розкопки залишок цієї кам’яниці та графічно реконструювали її об’єм і пишне зовнішне оформлення. На ті часи це була велика (25 х 21 м) одноповерхова споруда, типова для резиденцій козацької верхівки та полкових канцелярій Гетьманщини і побудована за стилем самобутнього козацького бароко. Палата ділилась коридором на дві частини: у більшій могли знаходитись покої й приймальні гетьмана, а в меншій – господарчі приміщення з кухнею.

Експедиція продовжила розкопки фундаментів і розвалів цегляних стін Мазепиної резиденції (коло 1700 р.) на околиці Гончарівці. За останніми дослідами, цей унікальний палац разом з прибудовою мав розміри 20 х 14.5 м, глибокий підквадратний підвал з чотирма кімнатами, три наземні поверхи та мансарду з вальмовим дахом. В його плані не виявлено поділу коридором чи вестибюлем на дві частини, як властиво кам’яницям українського бароко. Головний фасад членували напівколони з капітелями коринфського чи композитного ордеру. Це є найраніша відома світська споруда на Наддніпрянській Україні, побудована і оздоблена в цілому у стилі римського бароко, можливо, з модифікаціями архітектурної школи Вільнюса (Вільно). У 1670-90-х рр. західні мистецькі впливи поширювались на Гетьманщину через Литву.

Початкові спроби графічної реконструкції палацу на Гончарівці, запропоновані археологами Чернігова, помилково представляють його екстер’єр у чисто італійському бароковому стилі. Вони не враховують важливих археологічних свідчень про використання регіонального прийому українського бароко – керамічних багатокольорових полив’яних розеток, які прикрашали фризи антаблементу цієї споруди. Це був популярний метод опорядження фасадів ранньомодерних мурованих споруд у Києві та Середній Наддніпрянщині.

Тож Мазепина вілла під Батурином є першим прикладом застосування комбінації декоративних елементів італійського (римського) й українського бароко у цивільному зодчестві козацької держави. Зруйнування міста у 1708 р. рано перервало розвій цього своєрідного синкретичного палацового стилю в Україні. Розкопки та спроби достовірно відтворити вигляд столичної резиденції Мазепи будуть продовжені.

Ця визначна державна будова вражала сучасників і була возвеличена в українській поезії високого бароко. Так, у поетичному описі гетьманської палати в Батурині та діянь Мазепи, створеному Іваном Орновським на початку XVIII ст., її пишномовно названо “палацом слави,…вічною пам’яткою Твоєї справи, гетьмане.” Рідка на той час у Гетьманщині багатоярусність і монументальність резиденції художньо гіперболізується поетом у вислові: “…гетьманський палац височіє до небес.”

На посаді фортеці досліджено рештки багатого дерев’яного житла представника козацької старшини, яке загинуло у пожежі 1708 р. Там виявили дорогий литий бронзовий посріблений пояс XVII ст. з майстерним реалістичним зображенням вершника у броні на пряжці. Вірогідно, це був військовий трофей чи торговий імпорт з Польщі. У домівці козака також відкрили гральну кість (астрагал з насічками) та уламки ошатного парадного чи декоративного керамічного посуду, вкритого барвистою поливою з соковитими народними рослинними і геометричними візерунками місцевого виробництва.

На цитаделі, посаді й околиці Гончарівці знайдено 13 срібних і мідяних монет Речі Посполитої та Московії, срібний талер, карбований у Базелі в 1622 р., свинцева товарна пломба 1669 р. з Бреслау (Вроцлав), бронзове кільце з гербом, три мідяні натільні хрести, гудзик, поясні пряжка і застібка, мініатюрна лита орнаментована посудинка чи підсвічник, здогадно, від церковного начиння, довізна полив’яна кахля з латинськими літерами та шкіряна ладанка з хрестом, оздоблена скляними намистинами XVII-XVIII ст.

Ці археологічні знахідки свідчать про заможність і культуру побуту козацької еліти, про високий розвиток ремесла, особливо ливарництва та обробки кольорових металів, гончарства, кахлярства, склоробства і народного малярства у техніці поліхромної поливи, в гетьманській столиці, а також про її широкі комерційні та культурні контакти з Західною й Східною Європою. Дотепер тільки в цьому центрі козацької держави за Мазепиної доби виявляються західноєвропейські впливи на барокову палацову архітектуру і керамічне мистецтво (декоративні мотиви та сюжети деяких кахлів).

2006 р. на терені цитаделі та фортеці експедиція розкопала 46 поховань мешканців XVII-XVIII ст. З них 17 кістяків дітей, віком від одного до дванадцяти років, поховані у мілких ямах без трун, відносяться до жертв різанини 1708 р. Загалом за літні сезони 1996-97 рр. та 2001-06 рр. археологи дослідили 138 поховань, датованих XVII-XVIII ст. Біля половини з них, щонайменше, 65 поховань належить переважно дітям, жінкам та літнім людям, які були знищені нападниками разом з козацькою залогою Батурина.

Кожний сезон розкопок збагачує наші знання про славну історію і культуру столиці Гетьманщини та приносить цінні археологічні матеріали про трагічну загибель міста та його цивільного населення від каральної акції царя Петра.

Українсько-канадська археологічна експедиція готується продовжити розкопки Батурина улітку. З 2001 р. цей проект спонсорує Програма дослідження Східної України ім. Ковальських та Меморіальний фонд ім. Марусі Онищук та Іванка Харук при Канадському інституті українських студій, Наукове товариство ім. Шевченка в Америці та Понтифікальний інститут середньовічних студій Торонтського університету. Фонд українських студій (Гарвардський університет, США), Фундація “Прометей” (Торонто) та Фонд “Поміч Україні” (Монреаль) в Канаді підтримали дослідження Батурина минулого року грантами.

Торонтський університет та

Канадський інститут українських студій

Джерело: “Музеї України”