Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2008 р. Гетьманська столиця – вже не руїна

Інна Філіпенко

Дата: 17.07.2008

Батурин – до другої половини XVII століття невелике провінційне містечко на Чернігівщині, а за часів Івана Мазепи та Івана Самойловича резиденція гетьманів України – для нас був і залишається символом непоправної втрати. Іван Мазепа, з ім’ям якого пов’язаний розквіт Батурина у 1687-1708 роках планував значно розширити цю гетьманську столицю, побудувати тут нові школи й храми, зміцнити військовий гарнізон; Батурин постійно відвідували високопосадові гості з Європи. Але не судилося…

Другого листопада 1708 року російський загін Олександра Меншикова, через зраду нашого «землячка» Івана Носа, взяв Батурин, спалив його вщент і вирізав буквально все живе – від немовлят до старих. Отакою страшною є пам’ять нашого народу. Проте безперечно одне: обов’язок нашого покоління – повернути Батурин нащадкам.

Нині в містечку Батурин (Чернігівська область) археологи відтворюють резиденцію-цитадель гетьмана Івана Мазепи – фортецю з розкішним будинком, гетьманською скарбницею та церквою, у підвалах якої знайдено систему таємних підземних ходів. У майбутньому усе це перетворять на музей. Його офіційне відкриття очікується у листопаді цього року – до 300-річчя Батуринської трагедії (восени 1708 року фортеця була вщент зруйнована російськими військами, а мирне населення та козацька старшина загинули).

Аби Батурин був і справді схожий на гетьманську столицю, окрім цитаделі, археологи відновлюють палац останнього гетьмана України Кирила Разумовського – саме він відродив місто після страшного погрому 1708 року. Поряд із палацом з’являться два службові флігелі, дендропарк та озеро – усе так, як планував гетьман Разумовський.

За артефактами – у підземелля

Уже восьмий сезон археологи проводять розкопки поблизу Батуринської цитаделі (у свій час це була резиденція гетьмана Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича, а згодом – Івана Мазепи). За цей час вони визначили точне місце розташування фортеці, збудованої ще за часів Київської Русі, знайшли дерев’яно-земляні укріплення навколо цитаделі (система валів висотою 10 метрів та ровів завглибшки 7-10 метрів), а також визначили розміри гетьманського будинку.

– Це була одноповерхова мурована споруда з периметром 21x26 метри. Нині загальна площа цитаделі – майже півтора гектари, а раніше вона становила аж 25 гектарів. Та це й не дивно, адже на її території могли розміститися 200-250 козацьких садиб, тобто понад півтори тисячі людей, – розповів директор Інституту археології і стародавньої історії північного Лівобережжя Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Шевченка Володимир Коваленко (на фото).

– На жаль, про справжній вигляд Батуринської фортеці існує дуже мало історичних фактів – лише уривчасті свідчення літописців 1665 року. І тільки завдяки археологічних розкопкам, які розпочалися 1995 року за наказом Президента України (проте через два роки вони припинилися через відсутність коштів і були відновлені тільки завдяки іноземним спонсорам: Канадському інституту українських студій та Науковому товариству Т. Шевченка у США), з’ясувалося: фортецю по периметру оточували 10-метрові дерев’яні стіни з трьома баштами та центральним входом, а з боку річки Сейм, до якої мала вихід фортеця, був частокіл з дубових дощок. У центрі фортеці розташовувався будинок, де жив гетьман Мазепа, а поряд із нею були скарбниця та Воскресенська церква. Наразі їх відтворюють за проектами, зробленими на основі археологічних даних.

Археологів турбує, яким чином зберегти дерев’яні бруси-укріплення, з яких були збудовані вали навколо оборонних стін (загальна довжина цього укріплення – 180 метрів). Поки що фахівці обговорюють кілька варіантів: вийняти кожен з брусів, промаркувати їх та обробити спеціальним розчином, щоб дерево не псувалося, а потім установити їх під оборонними стінами. Але цей варіант не дає гарантії, що дерев’яні бруси не попсуються від перепадів температури та вологи.

Тому науковці більше схильні до іншого варіанту – частину справжніх, автентичних брусів передати до Батуринського музею, а під фортецею встановити так звані муляжі, виготовлені із сучасних матеріалів, але за історичними аналогіями.

Ще одна проблема, що постала перед вченими – відсутність історичних описів гетьманської скарбниці. Допомогло те, що у свій час на території Батуринської фортеці побував Тарас Шевченко, який зробив замальовку казни, думаючи, що то будинок Мазепи. Пізніше історики з’ясували, що поет зафіксував вигляд скарбниці. Саме цим ескізом скористалися науковці, складаючи проект відновлення казни.

Проте найбільшою археологічною знахідкою науковці називають систему підземних ходів фортеці. А виявили їх зовсім випадково.

– Під час святкування Великодневих свят будівничі фортеці пороз’їжджалися по домівках. На той час основним місцем розкопок була територія Воскресенської церкви, – продовжив Володимир Коваленко. – Повернувшись на місце розкопок, археологи побачили перед собою дивну картину – після тривалих весняних дощів земля під церквою просіла на кілька метрів. У ході подальших досліджень ми з’ясували, що під фортецею існувала ціла галерея підземних ходів, один iз них мав довжину 50 метрів і виводив до річки Сейм.

На той час підземні ходи були обов’язковим атрибутом середньовічної фортеці. Приміром, у разі облоги через таємні ходи мешканці фортеці ходили за провізією та водою, а також могли робити диверсійні вилазки.

До речі, у проекті відновлення цитаделі передбачено і відтворення галереї підземних ходів. Імовірно, їх ширина становитиме 1,5 метри, а висота – 2 – 2,5 метри. Як переконані історики, тут на них чекає чимало цікавих артефактів.

Храм стоїть на…похованнях

У цьогорічній Батуринській експедиції беруть участь понад 90 студентів- волонтерів, і не лише з України, а й з Росії та Канади. А привело сюди молодих істориків те, що за кілька сотень метрів від гетьманської фортеці учені знайшли залишки церкви Живоначальної Трійці. На її будівництво Іван Мазепа виділив 20 тисяч злотих. За словами фахівців, пошуки цього храму тривали майже 15 років.

– В останній день роботи експедиції 2006 року, археологи випадково натрапили на кладку абсиди церкви, – розповів кандидат історичних наук, професор Олександр Коваленко. – Наступного року тут розпочалися розкопки, і нинішня експедиція досліджує південну частину храму. А ще через рік церкву відбудують у натуральну величину – її ширина становить 22 метри, а висота – 38-39 метрів. До речі, за формою храм повторює Троїцький собор у Глухові та Чернігові.

Проте археологів, що працюють на розкопках храму, найбільше зацікавили не розміри церкви, а знайдені тут кілька ярусів поховань, що свідчать про страшну трагедію, яку пережив Батурин 1708 року (як зізнаються студенти, спочатку їх жахало, що доведеться розкопувати останки людських тіл, якими майже встелена територія храму, але потім звикли. – Авт.).

– У польськомовних історичних джерелах існують дані, що під час руйнації Батурина у 1708 році князем Олександром Меншиковим, найбагатші мешканці міста сховалися саме у церкві Живоначальної Трійці (царські війська пішли війною на Батурин за наказом Петра I, коли той дізнався про змову Івана Мазепи із шведським королем Карлом ХII. Російські війська, сподіваючись знайти тут скарби, увірвалися у храм, а усі люди, замість надійного притулку, знайшли тут свою смерть, – пояснив Олександр Коваленко.

Усе це підтверджують нинішні розкопки – щодня археологи знаходять на території храму десятки кісток. Усі вони будуть перепоховані у Воскресенській церкві, яку будують на цитаделі. Нині територія храму умовно розграфлена на прямокутні ділянки – археологи переконують, що саме у цих частинах храму знаходиться найбільша кількість жертв трагедії. Скільки саме людей загинуло під час погрому Батурина, історики не знають. Імовірно, ця цифра сягає 11-14 тисяч – саме стільки мирного населення та козацької старшини на той час перебувало в місті.

Такі ж самі поховання археологи знаходять і під стінами гетьманської фортеці. Нині тут знайдено 170 поховань, а 90% з них – дитячі. Як пояснив професор Торонтського університету Володимир Мезенцев, це свідчить, що притулку у фортеці шукали діти козацької старшини і частково мирних жителів (вік дітей – від 2-3 до 11 років). Чому поблизу фортеці не знаходять останків дорослого чоловічого населення – досі лишається загадкою для істориків. Можливо, їх поховали у братських могилах ті батуринці, що вціліли після трагедії. Але де шукати ці братські поховання, знову ж таки, невідомо. Учені сподіваються, що подальші розкопки фортеці допоможуть розкрити цю таємницю.

На екскурсію – до палацу Разумовського

Відродження Батурина розпочалося лише через 40 років після трагедії. Як стверджують історики, основна заслуга у цьому належить гетьманові Кирилові Разумовському. За його наказами у Батурині були зведено церкву-усипальницю. Гетьман мріяв, щоб його поховали саме у ній, згодом так і сталося. Історики мріють про відтворення гетьманської могили, але робити це не дозволяють нащадки Разумовського. Також за наказом гетьмана у Батурині будувався його палац. Наразі і в церкві, і палаці тривають реставраційні роботи, які планують завершити до 2010 року.

– Палац Кирила Разумовського має цікаву історію. Почалося його будівництво у 1799 році і тривало до 1803 року. Але гетьман так і не встиг пожити у своєму палаці, оскільки на початку 1803 року помер, – розповів доктор історичних наук Інституту археології НАН України Олександр Моця.

– За задумом Разумовського кожен поверх палацу мав своє призначення. Так, у підвальному приміщенні планувалося розмістити комори та гардеробні, на першому поверсі – кабінети та бібліотеку, на другому зали для балів, а на останньому – спальні кімнати. На початку ХIХ століття палац пережив страшенну пожежу, а згодом перейшов до Київського інженерного управління, і військові перетворили його на казарми.

Нині учені планують відновити палац у всій його красі: з розкішним садом, кам’яними доріжками по всій території та прекрасним озером. Також відбудують два службові флігелі, що стоять по обидва боки від палацу. До речі, флігелі були досить масивними для того часу. Історики пояснюють, що у гетьмана було понад 260 осіб слуг, для них і будувалися ці споруди.

У майбутньому в палаці Разумовського створять Музей гетьманської слави, в одному з флігелів працюватиме адміністрація музею, а в іншому – створять готель для відвідувачів Батурина. Лишається дочекатися, коли гетьманська столиця повністю постане з руїн.

Джерело: «День»