Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2008 р. Cвічки та віск Андріївської церкви

Дмитро Коновалов

Дата: 21.07.2008

“Музейний простір України” продовжує стежити за конфліктом навколо Андріївської церкви. У своїх попередніх публікаціях ми висвітлювали позицію щодо Андріївського собору державних структур. Сьогодні ми надаємо слово протилежній стороні. На наші питання відповідав митрополит Української автокефальної православної церкви, владика Мефодій.

– Як в даний час складаються ваші відносини із заповідником «Софія Київська», якому належить Андріївський собор?

– Директор заповідника Куковальська на словах виступає за те, щоб віддати нам Андріївський собор. Але на практиці, вона робить все для того, щоб наше положення не змінилося. Сьогодні мені прислали проект нового договору (показує його), підготовлений дирекцією заповідника. Вони пропонують нам умови, які гірше, ніж ті, що ми маємо в даний час. Ми згодні піти на великі поступки. Але цей проект ми підписувати не будемо.

Цей конфлікт тягнеться вже багато років. Справа зрушилася з мертвої точки, коли я особисто звернувся до Віктора Андрійовича. Він дав доручення працівникові свого секретаріату Биструшкіну (керівник служби гуманітарної політики СП – ред.). Биструшкін зв’язувався з Міністерством регіонального розвитку і будівництва. І зараз вже всі погодилися з тим, що собор потрібно передати нам. Безумовно, із збереженням контролю з боку держави. Але Куковальська чинить опір, пресу підключила.

– Які умови для вас є принциповими?

– По-перше, заповідник не повинен збирати гроші з відвідувачів на вході в той час, коли собор працює як музей. Зараз пенсіонери повинні віддавати всю пенсію, щоб ходити молитися. Ми не проти того, щоб в храм приходили туристи. Але це повинні бути організовані екскурсійні групи. Ми навіть зацікавлені в тому, щоб до нас приходили якомога більше людей, у тому числі і іноземців. По-друге, ми добиваємося того, щоб мати можливість служити літургії згідно православному календарю.

Зараз нас запускають в храм о 9 годині ранку і виводять увечері. Але є служби, які необхідно відправляти рано вранці або пізніше вночі. Наприклад, на Різдво або на Паску. Це принципові умови. Ми готові оплачувати всі комунальні послуги. Але ми не хотіли б, щоб рахунки виставлялися на заповідник, як це написано в проекті нового договору. Всі договори з комунальними службами ми можемо переоформити на своє ім’я.

– Як ви ставитеся до того, щоб Андріївський собор був переданий у власність УАПЦ. Чи є у вас можливість підтримувати його стан?

– У нас є все для того, щоб прийняти в храм в свою власність. У нас є багато пропозицій від меценатів, які готові допомогти, але не хочуть перераховувати гроші на заповідник. Ми зараз ікони не можемо прийняти, оскільки все, що знаходиться в соборі, вважається музейними експонатами. Ми були вимушені зняти ікони, які ми прикріпили до іконостасу по обох сторонах царських воріт. Там завжди висіли ікони, так належить по канону. Але їх зняли, коли з церкви зробили музей. А отвори закрасили. Ми повісили свої ікони на тому ж місці. Але працівники заповідника сказали, що цим ми псуємо старовинний іконостас.

До нас неодноразово зверталися з пропозицією допомогти в зміцненні фундаменту і проведенні капітального ремонту. Навіть були згодні свою техніку надати. Але виникли господарські питання із заповідником і ми не змогли почати роботи. У пресі часто писали, що кіптява від наших свічок шкодить убранню церкви. Та наші свічки зроблені з чистісінького воску. Ми його спеціально в Рівному замовляємо. Що стосується температурного режиму, то в цьому питанні ми не створюємо ніяких перешкод для держави. Будь-який інспектор завжди може зайти в церкву і перевірити.

– Все-таки чи буде підписаний новий договір? Чи піде на поступки дирекція заповідника?

– Так. Я думаю, що ми найближчим часом підпишемо новий договір. Дирекція заповідника знає нашу позицію, і ми зможемо підписати договір, який влаштовував би обидві сторони.

– Чи заявляє які-небудь права на Андріївський собор частина УАПЦ, що відкололася, на чолі з владикою Харківським Ігорем (Ісиченко)?

– Ні, це взагалі незаконна організація. Їх зареєстрували в міністерстві юстиції порушуючи всі правила. У той час міністром юстиції був Головатий, у якого були спільні інтереси з тими єпископами на грунті сексуальних збочень. Він змусив зареєструвати цю церкву. Вони зараз вибрали митрополитом в США священика, якого вигнали з монастиря Греко-католицької церкви за гомосексуалізм. Який з нього може бути ієрарх православної церкви.

Вони займаються шахрайством, прикриваючись ім’ям УАПЦ. Реєструють добродійні фонди, банки, і через них під виглядом гуманітарної допомоги завозять з-за кордону предмети розкоші, а потім здають їх в бутики по дуже високих цінах. У мене є копії документів (показує), з яких це видно. Нещодавно у мене був генерал міліції, який займатиметься цією справою.

– В той же час останнім часом з подачі глави держави особливо активно мусується тема об’єднання всіх православних церков в одну помісну церкву. Багато в чому рішення цього питання залежатиме від двох патріархів Алексія II – патріарха Російської православної церкви і Варфоломея – Константинопольського уселенського патріарха. Обидва вони запрошені на святкування 1020-ліття хрещення Русі, яке повинне відбутися в кінці липня. Чи будете ви зустрічатися з патріархами і обговорювати цю тему?

– Я б хотів зустрітися і з Алексієм і з Варфоломеєм. Уселенському патріархові пояснити, що потрібне рішучіше поступати в цьому питанні. Може бути декому не хотілося б бачити українську церкву об’єднаною. Тому що якщо узяти по кількості парафій, то це буде найбільша православна церква в світі. Когось, можливо, заздрість бере. Але українці самі по собі не бойові, а тим більше церковні люди.

Ми хочемо жити і з Московським патріархатом добре і з Уселенським. А якщо нам дадуть помісність, то і частина Греко-католиків перейде в православ’я. З боку автокефалії немає ніяких перешкод для об’єднання. Ми єпископи зібралися і вирішили, що якщо хтось з нас стане перешкодою, то він повинен піти або в парафію або в монастир задля такої святої мети.

Джерело: “Музейний простір України”

Адреса оригіналу статті: