2008 р. Державний план знищення Андріївської церкви
Іванна Цебенко
Дата: 30.05.2008
Навколо архітектурного символу Києва – Андріївської церкви склалася критична ситуація. Справа в тому, що 21 травня 2008 року в Секретаріаті Президента була висловлена пропозиція про передачу Андріївської церкви з балансу Національного заповідника „Софія Київська” на баланс Українській автокефальній православній церкви. Подібне рішення означає повну ліквідацію музею в Андріївській церкві та передачу її в постійне кориcтування УАПЦ.
Андріївська церква – пам’ятка архітектури ХVІІІ століття, збудована в стилі бароко за проектом архітектора Ф. Растреллі. З січня 1968 року вона перебуває у складі національного заповідника „Софія Київська”. За останні роки тут були здійcнені реставраційні роботи, що дало змогу відвідувати столиці музей „Андріївська церква’, якому цього року виповнюється сорок років, тисячам киян та гостей.
У 2002 році Андріївська церква ввійшла до каталогу „1000 чудес світу”, виданого в Німеччині. Крім тог, вона є однією з чотирьох пам’яток України, що занесені світовою спільнотою до Списку скарбів людства п’яти континентів.
З 2001 року УАПЦ надано дозвіл на проведення богослужінь в Андріївській церкві виключно у дні великих релігійних свят та пам’ятних дат і між заповідником “Cофія Київська” та УАПЦ у 2001 році було підписано договір про спільне використання будівлі Андріївської церкви. Незважаючи на це, УАПЦ, порушуючи постанову Кабміну про те, що церква потребує особливих умов експлуатації, проводить щоденні ранкові і вечірні богослужіння. Це в свою чергу ставить під загрозу саме існування Андріївської церкви як пам’ятки архітектури.
Інна Дорофієнко, головний художник-реставратор корпорації „Укрреставрація” каже:
– Громадськість повинна нагадувати владі про те, що саме влада відповідальна за збереження пам’яток історії і культури і що підписано чимало документів з цього питання міжнародного характеру, бо українська культура є часткою світової культури. У храмах, переданих церкві, не контролюється режим збереження пам’яток.
Церква не готова самостійно виконувати місію збереження! Священнослужителі не знають, як поводитися з позолоченими іконостасами, кіптявою тощо. Передавати церкві у власність пам’ятку культури не можна! Я бачу єдиний шлях вирішення проблеми – співпраця церкви і музею.
Максим Стріха, заступник міністра освіти й науки, член Національної Ради у справах ЮНЕСКО:
– Як киянин і як науковець, я розумію небезпеку, яка загрожує пам’яткам української сакральної архітектури. На жаль, у нашому суспільстві сформувалася думка, що функціонування церковного приміщення як храму є лише безумовним благом, а функціонування музеїв у тих самих приміщеннях – безумовним злом. Ця думка викривлена. У світі давно існує практика використання сакральних пам’яток, як музеїв.
Андріївська церква і пам’ятки епохи бароко надзвичайно вразливі через унікальний іконостас та живопис. Жодна з наших конфесій не має кваліфікованих людей, які можуть підтримувати ці пам’ятки і які би мали ширше розуміння значень цих приміщень, як всесвітніх пам’яток. Адже в кожному випадку для них ці пам’ятки – приміщення, яке слід загосподарювати.
Ми мусимо усвідомити, що є низка пам’яток, відповідальність за збереження яких несе все суспільство. І перекладати цю відповідальність на групу недостатньо освічених священнослужителів якоїсь окремої конфесії – злочинно, бо тоді ми не передамо цих пам’яток наступним поколінням. Досвід господарювання в Андріївській церкві, як і в Кирилівський, свідчить, що її передача у відання конфесії означатиме одне – загибель пам’ятки та її інтер’єрів.
Чи були в Україні відповідальні державні службовці, які це розуміли? Безумовно були. Я згадаю першого віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань академіка Сергія Комісаренка, котрий ще 4 квітня 1991 року ухвалив постанову, якою був встановлений перелік пам’яток, які, виходячи з їхнього історичного значення, не мали віддаватися в постійне користування будь-якій з релігійних конфесій.
Після того цей список схуд і напередодні виборів 2002 року, коли певними пам’ятками треба було розплатитися за певні електоральні послуги перед певними церквами, тобто коли деякі церкви виступали на виборах і заборгували політичним партіям, уряд Кінаха повністю ліквідував цей список. Наслідки були нищівні.
Враховуючи надзвичайну цінність пам’ятки, наша держава у 2008 році надала пропозиції щодо внесення Андріївської церкви до Списку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО. Вилучення Андріївської церкви зі складу заповідника ставить під загрозу внесення її до цього списку.
Доктор історичних наук, Олександр Головко:
– Громадськість повинна вимагати постійного моніторингу стану пам’яток, які є надбанням світової цивілізації. А в конкретному випадку – довкола Андріївської церкви іде будівництво, яке порушує історико-культурний ландшафт. Ніхто не захищає культурні пам’ятки від забудовників.
Михайло Дегтярьов, мистецтвознавець, автор книжки про Андріївську церкву, розповідає:
– По мармурових підвіконнях церкви вже пішли тріщини, а відповіді органів влади нема. Величезний кран поруч накидає поверх за поверхом у будівлі, яка стоїть на території охоронної зони пам’ятки. Церковнослужителі палять до 300 свічок на день, уже закіптюжили ікони, вбивають цвяхи в іконостас. Колективу музею дозволено лише чотири години на день проводити екскурсії…
Вадим Рибін, гідрогеолог, науковий співробітник Інституту геології НАН України:
– До Андріївської церкви потрібно ставитися з особливою увагою, оскільки за нашими підрахунками вона перебуває у двох зонах зсуву – одна зі східного боку, інша – із західного. Потрібно розумно експлуатувати дренажну систему. Загалом, церква в гостроаварійному стані й будівництво будівлі поруч неприпустиме, як і повна передача її у користування конфесії. Наслідки можуть бути катастрофічними!
Отже, громадськість, науковці та представники музею звертаються до президента та прем’єр-міністра з вимогою зупинити передачу пам’ятки у постійне користування УАПЦ.
Джерело: «Музейний простір України»