Випускники (Т – Я)
Тарле Євген Вікторович (1875 – 1955) – історик, акад. АН СРСР (з 1927).
Закінчив історико-філологічний факультет університету 1896, залишений для підготовки до професорського звання, 1901 захистив магістерську дисертацію.
Тарновський Василь Васильович (1837 – 99) – колекціонер, культурногромадський діяч, засновник Музею українських старожитностей в Чернігові (створений 1902 на основі його зібрання, нині збірки музею – у складі Чернігівського історичного музею, який з 1991 носить ім’я колекціонера).
Закінчив історико-філологічний факультет бл. 1862.
Ткаченко Михайло Степанович (1879 – 1920) – юрист, член УЦР і голова її правничої комісії, міністр внутрішніх справ УНР (1917 – 18). Загинув у таборі в Москві.
Закінчив юридичний факультет 1902, один з лідерів студентської громади.
Тулуб Павло Олександрович (1862 – 1923) – поет, юрист.
Закінчив юридичний факультет 1885.
Урицький Мойсей Соломонович (1873 – 1918) – політичний діяч, меншовик, член Петроградського ВРК та Військово-революційного центру по керівництву збройним повстанням (1917), голова Петроградської НК (1918).
Закінчив юридичний факультет 1897.
Фільчаков Павло Феодосійович (1916 – 78) – математик, чл.-кор. АН УРСР (з 1964), заслужений діяч науки УРСР (з 1976), завідувач відділу Інституту математики АН УРСР (1960 – 78).
Закінчив фізико-математичний факультет університету 1940.
Холодний Петро Іванович (1876 – 1930) – художник, мистецтвознавець, музейний діяч, педагог, державний, культурний та громадський діяч, член УЦР (1917 – 18), товариш генерального секретаря (міністра) освіти УНР і Української Держави (1917 – 21).
Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету університету 1898, займався хімічними дослідженнями в лабораторії професора М. Бунге в 1897 – 98.
Чаговець Всеволод Андрійович (1887 – 1950) – театрознавець, журналіст, брав участь у діяльності Театру М. Садовського в Києві.
Закінчив історико-філологічний факультет 1900.
Чалий Михайло Корнійович (1816 – 1907) – педагог і громадсько-культурний діяч, організатор недільних шкіл у Києві, приятель Т. Шевченка, співорганізатор його похорону в Україні і промовець над домовиною в Києві, один з перших біографів, член редколегії «Киевской старины» (з 1882).
Закінчив історико-філологічне відділення філософського факультету університету 1844.
Чорновіл В’ячеслав Максимович (1938 – 99) – літературний критик, журналіст, правозахисник, народний депутат Верховної Ради України (з 1990), голова Народного руху України (з 1992), Герой України (2000).
Закінчив факультет журналістики 1960.
Шабліовський Євген Степанович (1906 – 83) – літературознавець, чл.-кор. ВУАН (з 1934), заслужений діяч науки УРСР (з 1972), директор Інституту Т. Шевченка (1934 – 35), співробітник, завідувач відділу, сектора Інституту літератури АН УРСР (1956 – 82). Зазнав репресій в 1935 – 54.
Закінчив історико-філологічний факультет КІНО 1930.
Шейковський Каленик Васильович (1835 – 1903) – мовознавець, етнограф, видавець, громадський діяч.
Закінчив історико-філологічний факультет 1862, під час навчання почав збирати, систематизувати і публікувати фольклорні та етнографічні матеріали, 1859 брав участь в організації недільних шкіл українською мовою, написав і видав посібник для них («Домашня наука», 1860), вчителював у Подільській школі, розпорядник школи при університеті та куратор її бібліотеки.
Шелухин Сергій Павлович (1864 – 1938) – правознавець, історик, поет, член УЦР (1917 – 18), генеральний суддя, міністр судових справ УНР, голова Української мирної делегації на переговорах уряду Української Держави з більшовицькою Росією (1918), міністр юстиції Директорії УНР (1918 – 19), професор, проректор, декан УВУ в Празі (1928 – 38).
Закінчив юридичний факультет 1888.
Шестов Лев (справж. – Шварцман Лев Ісакович; 1866 – 1938) – філософ, один з основоположників філософії екзистенціалізму.
Закінчив юридичний факультет 1889.
Шимановський Олександр Федорович (1860 – 1918) – офтальмолог, учений, завідувач офтальмологічної кафедри з клінікою університету (1903 – 18; містилась на бульв. Т. Шевченка, 17; див. ст. 527.7).
Закінчив медичний факультет 1884.
Шлепаков Арнольд Миколайович (1930 – 96) – історик, філософ, акад. АН УРСР (з 1982), заслужений діяч науки і техніки України (з 1995), засновник і перший директор Інституту соціальних та економічних проблем зарубіжних країн АН УРСР (1978 – 92, тепер Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАНУ), акад.-секретар Відділення економіки АН УРСР (1982 – 88), ректор Української академії зовнішньої торгівлі (1995 – 96).
Закінчив історико-філософський факультет університету 1952.
Шраг Ілля Людвігович (1847 – 1919) – правознавець, голова української фракції в Першій Державній думі Російської імперії (1906), член УЦР (1917 – 18), почесний мировий суддя Чернігівського судово-мирового округу (1918).
Виключений 1869 із Санкт-Петербурзького університету за участь у студентських заворушеннях. 1874 склав іспити за курс юридичного факультету в Київському університеті, 1876 захистив тут кандидатську дисертацію і здобув магістерський ступінь.
Штейнгель Федір Рудольфович (1870 – 1946) – державний і культурно-громадський діяч, колекціонер, засновник музею у с. Городок Волинської губ., 1917 – голова Київського виконавчого комітету, до якого перейшла вся влада у місті і краї, виконкому Ради об’єднаних громадських організацій Київщини, член УЦР (березень – квітень 1917), посол Української Держави в Німеччині (1918).
Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету 1902.
Шульгин Володимир Якович (1894 – 1918) – громадський діяч, член УЦР, завідувач її інформаційного бюро (1917), добровольцем вступив у Студентський курінь, у січні 1918 загинув у бою з більшовицькими військами під Крутами.
Навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету 1913 – 18, створив Українську студентську громаду.
Шульгин Яків Миколайович (1851 – 1911) – історик, учитель Першої Київської гімназії (1903 – 11), член і доброчинець Київської Старої громади, один із засновників і секретар Українського наукового товариства в Києві, член Історичного товариства Несторалітописця.
Закінчив історико-філологічний факультет 1874.
Щербаківський Вадим Михайлович (1876 – 1957) – історик, археолог, етнолог, мистецтвознавець, професор, декан і ректор УВУ в Празі і Мюнхені (1922 – 51).
Закінчив історико-філологічний факультет Університету св. Володимира 1906.
Щербаківський Данило Михайлович (1877 – 1927) – мистецтвознавець, етнограф, історик, археолог, краєзнавець, хранитель і завідувач відділів Київського художньо-промислового і наукового музею (1910 – 27; у 1920-х рр. – Всеукраїнський історичний музей ім. Т. Шевченка), заступник голови ВУАКу (1924 – 27), співробітник кафедри мистецтвознавства ВУАН.
Закінчив історико-філологічний факультет 1901.
Щербина Володимир Іванович (1850 – 1936) – історик, краєзнавець, педагог, чл.-кор. ВУАН (з 1925), викладач Міністерської жіночої гімназії св. княгині Ольги в Києві (1879 – 1908), керівник комісії Києва та Правобережжя Історичної секції ВУАН (1924 – 30).
Закінчив історико-філологічний факультет 1873.
Юркевич Віктор Дмитрович (1899 – 1939) – історик, архівознавець, краєзнавець, науковий співробітник науково-дослідної кафедри історії України (з 1924) та комісії Лівобережжя і Слобідської України (з 1926), заступник секретаря Історичної секції ВУАН (з 1927). 1934 заарештований, виключений зі штату академії, вдруге заарештований 1937, помер на засланні.
Закінчив історико-філологічний факультет ВІНО 1923.
Юркевич Йосип В’ячеславович (1855 – 1910) – лікар, громадський діяч, член Київської Старої громади, матеріально підтримував український рух, опікун письменника М. Рильського, з батьком якого навчався на історико-філологічному факультеті, брав участь у русі «хлопоманів».
Юркевич Лев Йосипович (1884 – 1917 або 1918) – письменник, громадсько-політичний діяч, один із засновників УСДРП (1905), заснував і фінансував її місячник «Наш голос» (1910 – 11), підтримував матеріально інші українські видання.
Навчався в університеті 1904 – 07.
Яковлів Андрій Іванович (1872 – 1955) – історик права, член УЦР (1917 – 18) і директор її канцелярії (1918), директор департаменту з чужоземних зносин Міністерства закордонних справ Української Держави (1918), посол УНР в Австро-Угорщині (1918), доцент, професор, завідувач кафедри, ректор УВУ в Празі (1923 – 45).
До 1902 навчався в Дерптському університеті, 1904 склав випускні іспити на юридичному факультеті Університету св. Володимира.
Яновський Феофіл Гаврилович (1860 – 1928) – терапевт, акад. ВУАН (з 1927), один з основоположників київської терапевтичної школи, завідувач кафедр лікарської діагностики (1905 – 13), госпітальної терапії (1914 – 19) та кафедри терапії Київського медичного інституту (1921 – 28; містилася на бульв. Т. Шевченка, див. ст. 527.7).
Закінчив медичний факультет 1884.