Викладачі (У – Я)
Усенко Іван Степанович (1906 – 87) – геолог і петрограф, чл.-кор. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1986), завідувач відділів Інституту геологічних наук АН УРСР (1949 – 69) та Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР (1969 – 87, тепер Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М. Семененка НАНУ).
Викладач у 1934 – 41, професор і завідувач кафедри петрографії геологічного факультету в 1948 – 56 університету.
Фаворов Назарій Антонович (1820 – 97) – богослов, професор Київської духовної академії (1853 – 61), член Київської духовної консисторії (з 1861).
Професор богослов’я православного сповідання, логіки і психології з 1859, священик з 1960, протоієрей і настоятель університетської церкви з 1861.
Федотов-Чеховський Олександр Олександрович (1806 – 92) – правознавець, фахівець з римського і цивільного права, цензор Київського цензурного комітету (1839 – 51).
Професор кафедри римського права з 1838 і кафедри російських цивільних законів загальних, особливих і місцевих у 1843 – 61, декан факультету в 1840 – 41, 1848 – 49, староста університетської православної церкви в 1843 – 65.
Фердман Давид Лазарович (1903 – 70) – біохімік, чл.-кор. АН УРСР (з 1939) і АН СРСР (з 1946), завідувач відділу Інституту біохімії АН УРСР (1944 – 70).
Професор з 1944, завідувач кафедри біохімії біологічного факультету університету 1954 – 59.
Филипович Павло Петрович (1891 – 1937) – поет і літературознавець, належав до літературної групи неокласиків. Репресований 1935, страчений.
Закінчив історико-філологічний факультет університету 1915, залишений для підготовки до професорського звання при кафедрі російської мови і словесності, приват-доцент з 1917, професор ВІНО та КІНО в 1920 – 35, проректор з навчальної роботи в 1933 – 35.
Фінн Володимир Вільгельмович (1878 – 1957) – ботанік, завідувач кафедри ботаніки Житомирського сільськогосподарського інституту (1944 – 51).
Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету університету 1901, залишений для підготовки до професорського звання, асистент кафедри морфології та систематики рослин з 1903, доцент у 1920 – 23 і завідувач кафедри ботаніки з 1930, завідувач кафедри вищих рослин у 1933 – 41 (з 1934 – професор), декан біологічного факультету в 1935 – 36.
Флоринський Тимофій Дмитрович (1854 – 1919) – історик-славіст, візантолог, філолог, чл.-кор. Імператорської Санкт – Петербурзької АН (з 1898), дійсний член Південнослов’янської (з 1890) та Сербської (з 1898) академій наук, голова Київського тимчасового комітету в справах друку (1909 – 15).
В університеті приват-доцент з 1882 і професор кафедри слов’янської філології в 1888 – 1919, декан історико-філологічного факультету в 1890 – 1905.
Член Історичного товариства Несторалітописця та голова Київського слов’янського благочинного товариства (1876 – 1901). Розстріляний більшовиками в порядку червоного терору.
Фогель Роберт Пилипович (1859 – 1920) – астроном. Закінчив фізико-математичний факультет університету 1886, стипендіат кафедри астрономії для підготовки до професорського звання в 1887 – 91, викладач курсу теорії астрономічних інструментів з 1891, приватдоцент з 1893, одночасно – астрономспостерігач з 1894, професор кафедри астрономії і геодезії з 1897, завідувач університетської обсерваторії в 1901 – 19 (див. ст. 527.2), секретар фізико-математичного факультету в 1910 – 12.
Фомін Олександр Васильович (1869 – 1935) – ботанік, акад. ВУАН (з 1921), завідувач ботанічного кабінету і гербарію ВУАН (з 1921), організатор і перший директор Інституту ботаніки ВУАН (1931 – 35).
Професор з 1914 і завідувач кафедри систематики і морфології рослин у 1915 – 22, директор ботанічного саду університету в 1915 – 35 (тепер носить ім’я вченого). Створив вітчизняну школу ботаніків.
Фонберг Ігнатій Матвійович (1801 – 91) – хімік. Професор кафедри хімії 1840 – 59, створив хімічну лабораторію в 1847, вперше запровадив в університеті обов’язкові практичні лабораторні заняття для студентів, хімічні досліди з неорганічної хімії з метою вивчення складу та синтезу різних речовин, мінеральної сировини.
Хандриков Митрофан Федорович (1837 – 1915) – астроном, геодезист, чл.-кор. Імператорської Санкт-Петербурзької АН (з 1896).
Професор кафедри астрономії і геодезії університету й директор астрономічної обсерваторії у 1870 – 1901, яку облаштував відповідно до сучасних йому вимог науки (див. ст. 527. 2).
Хлєбников Микола Іванович (1840 – 80) – правознавець, завідувач кафедри Варшавського університету (1870-і рр.).
У Київському університеті працював з 1872, професор кафедри енциклопедії юридичних і політичних наук у 1877 – 80; член Історичного товариства Нестора-літописця.
Ходецький Старіон Мартиніанович (1821 – 87) – біолог, тваринник, лісівник, член комітету з влаштування першої київської виставки сільських і фабричних виробів (1852), облаштовував головні її відділи, входив до складу комітету і наступних виставок – 1852, 1857, 1867, 1871 і 1880.
Ад’юнкт з 1851 і професор у 1852 – 78 кафедри сільського господарства і лісівництва університету, головний редактор «Университетских известий» в 1863 – 73. Автор підручників з тваринництва, рільництва, зоології та ботаніки.
Ходін Андрій Васильович (1847 – 1905) – офтальмолог, засновник, видавець і редактор першого в Російській державі журналу «Вестник офтальмології» (з 1884).
Завідувач кафедри офтальмології з клінікою в 1881 – 1903, яка з 1886 містилась у медичних корпусах університету (див. ст. 527.7).
Холодний Микола Григорович (1882 – 1953) – ботанік, фізіолог, мікробіолог, акад. ВУАН (з 1929), заслужений діяч науки УРСР (з 1944), завідувач відділу Інституту ботаніки АН УРСР (1931 – 41, 1944 – 49, тепер інститут носить ім’я вченого).
Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету університету 1906, працював тут у 1906 – 41, з 1926 – професор кафедри ботаніки, завідувач кафедри мікробіології в 1933 – 41.
Хрущов Іван Петрович (1841 – 1904) – літературознавець, попечитель Харківського навчального округу (1896 – 99), член Ради Міністерства народної освіти (1899 – 1904).
Приват-доцент давньоруської літератури університету в 1870 – 77, один із засновників і перший секретар Історичного товариства Нестора-літописця.
Цвєтаєв Іван Володимирович (1847 – 1913) – філолог, історик і мистецтвознавець, дійсний член Імператорської АМ (з 1903), чл.-кор. Імператорської Санкт-Петербурзької АН (з 1904), засновник і перший директор Музею красних мистецтв у Москві (з 1911, тепер Державний музей образотворчих мистецтв ім. О. Пушкіна). Батько письменниці М. Цвєтаєвої.
Доцент кафедри російської словесності Київського університету в 1876 – 77.
Цехановецький Григорій Матвійович (1833 – 98) – політеконом, професор (1873 – 98) і ректор (1881 – 84) Харківського університету.
Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету 1855, ад’юнкт з 1859 і професор у 1865 – 73 кафедри політичної економії і статистики, суддя університетського суду в 1866 – 67 і 1868 – 72, проректор у 1871 – 72.
Цицурін Федір Степанович (1814 – 95) – терапевт, президент Імператорської і Царської Варшавської медико-хірургічної академії (1857 – 61), директор медичного департаменту Воєнного міністерства (1862 – 67), лейбмедик імператорського двору (з 1863), керуючий придворною медичною частиною (1867 – 72).
У Київському університеті – перший професор і завідувач кафедри терапевтичної клініки з семіотикою в 1844 – 57, разом з проф. В. Караваєвим відкрив 1844 факультетську клініку, декан медичного факультету в 1847 – 50. Створив раціональну систему викладання внутрішніх хвороб як основу клінічної підготовки лікарів.
Чавдаров Сава Христофорович (1892 – 1962) – педагог, чл.-кор. АПН РРФСР (з 1947), заслужений діяч науки УРСР (з 1943), директор НДІ педагогіки УРСР (1944 – 56).
Закінчив історико-філологічний факультет університету 1917, професор у 1939 – 41 та завідувач кафедри педагогіки в 1944 – 56.
Чаговець Василь Юрійович (1873 – 1941) – фізіолог, акад. АН УРСР (з 1939), один з основоположників електрофізіології.
Професор медичного факультету університету (з 1910) і Київського медичного інституту (1920 – 35), у 1914 – 24 читав лекції з фізіології тварин студентам-природникам університету і ВІНО.
Чаговець Ростислав Всеволодович (1904 – 82) – біохімік, акад. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1964); працював у Київському медінституті (1932 – 50), завідувач відділу Інституту біохімії АН УРСР (1948 – 76), акад.-секретар Відділення біохімії, біофізики та фізіології АН УРСР (1966 – 72).
Закінчив біологічний відділ КІНО 1925, викладав з 1950, професор з 1956.
Челпанов Георгій Іванович (1862 – 1936) – філософ, психолог, засновник і директор першого в Російській державі Інституту психології (1912 – 23, Москва).
Професор філософії і психології Київського університету в 1892 – 1906, засновник 1897 першої в Російській імперії психологічної лабораторії.
Чернишов Борис Ісидорович (1888 – 1950) – геолог і палеонтолог, акад. АН УРСР (з 1939), заслужений діяч науки УРСР (з 1943), віце-президент АН УРСР (1939 – 46), директор Інституту геологічних наук АН УРСР (1939 – 46).
Професор з 1939, завідувач кафедри палеонтології університету в 1945 – 59.
Чижевський Дмитро Іванович (1894 – 1977) – філософ, історик літератури, громадсько-політичний діяч, член УЦР (1917 – 18), професор УВУ в Мюнхені (1945 – 49, 1956 – 63) і Педагогічної академії УАПЦ (1946 – 49), дійсний член Гейдельберзької АН (з 1962).
Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету 1919, залишений для підготовки до професорського звання, доцент кафедри філософії 1921.
Чорний Сергій Данилович (1874 – 1956) – астроном. Директор університетської астрономічної обсерваторії в 1923 – 39 (див. ст. 527.2).
Шамрай Сергій Вікторович (1900 – 39) – історик, науковий співробітник ВУАН (з 1921), співробітник (1924 – 26) та керівник (1931 – 33) комісії Києва та Правобережжя, секретар її підкомісії Старого Києва (1926 – 30), аспірант (1924 – 28) і співробітник (1928 – 30) науково-дослідної кафедри історії України ВУАН під керівництвом М. Грушевського (його племінник). Заарештований 1933 і 1937, помер у таборі.
Працював у канцелярії Українського народного університету в 1917 – 18, навчався на правничому факультеті Українського державного університету у 1919 – 20, історико-філологічному відділенні ВІНО в 1922 – 24, старший помічник бібліотекаря ВІНО в 1920 – 22.
Шаровольський Іван Васильович (1876 – 1954) – філолог та перекладач, співробітник Інституту мовознавства ВУАН – АН УРСР (1931 – 50, з перервами).
Закінчив історико-філологічний факультет університету 1900, професор кафедри західноєвропейських літератур у 1908 – 41 і 1944 – 50, перший декан факультету західних мов і літератур (тепер іноземної філології) в 1937 – 40.
Шевченко Федір Павлович (1914 – 95) – історик, історіограф, джерелознавець, чл.-кор. АН УРСР (з 1969), директор Інституту археології АН УРСР (1968 – 72), завідувач відділу (1949 – 68), заступник директора (1964 – 67), завідувач сектора (1982 – 87) Інституту історії АН УРСР, перший головний редактор «Українського історичного журналу» (1958 – 71).
Завідувач 1944 та доцент кафедри архівознавства і спеціальних історичних дисциплін університету в 1944 – 50.
Шеффер Олександр Олександрович (1831 – 97) – терапевт, фізіолог.
В університеті – завідувач кафедри загальної терапії і фармакології в 1861 – 63 і кафедри медичної хімії і фізики в 1863 – 86, перший професор кафедри фізіологічної хімії з 1865, секретар медичного факультету в 1853 – 68. Автор першого підручника з фізіологічної хімії.
Шидловський Андрій Петрович (1818 – 92) – астроном і геодезист, професор Харківського університету (1843 – 56), директор Білоцерківської гімназії (1870 – 74).
Професор кафедри астрономії і директор університетської астрономічної обсерваторії в 1856 – 69 (див. ст. 527.2), декан фізико-математичного факультету в 1866 – 68, професор за наймом в 1868 – 69.
Шимановський Юлій Карлович (1829 – 68) – хірург, учений, один з основоположників пластичної хірургії, професор Гельсінгфорського університету (1858 – 61, Фінляндія); Київського – завідувач хірургічного відділення госпіталю (1861 – 68).
У Київському університеті – професор ординарної й воєнної хірургії в 1861 – 68. Сконструював бл. 80 нових хірургічних інструментів, удосконалив запропоновану М. Пироговим гіпсову пов’язку. Автор «Посібника з оперативної хірургії» (у 3-х томах, 1864 – 69).
Шинкарук Володимир Іларіонович (1928 – 2001) – філософ, акад. АН УРСР (з 1978), чл.-кор. АН СРСР (з 1981), іноземний член РАН (з 1991), заслужений діяч науки і техніки України (з 1996), директор Інституту філософії АН УРСР (1968 – 2001), голова Українського філософського товариства (1972 – 87).
Закінчив філософський факультет університету 1950, працював у ньому в 1951 – 68, професор з 1964, декан філософського факультету в 1965 – 68, завідувач кафедри етики та естетики в 1967 – 68.
Шіллер Микола Миколайович (1848 – 1910) – фізик, директор Харківського технологічного інституту (1903 – 05).
У Київському університеті – приват-доцент з 1875, професор з 1876 і завідувач першої в Україні кафедри теоретичної фізики в 1884 – 1903, ініціатор створення та голова Київського фізико-математичного товариства в 1890 – 1903.
Шкляревський Олексій Сергійович (1839 – 1906) – лікар, учений. Професор кафедри медичної фізики університету в 1870 – 84, секретар медичного факультету в 1870 – 73 і 1875 – 78. Першим застосував експериментальний метод для аналізу механізму екстравазації і міграції лейкоцитів.
Шмальгаузен Іван Іванович (1884 – 1963) – біолог, зоолог-морфолог, теоретик еволюційного вчення, акад. ВУАН (з 1922) і АН СРСР (з 1935), заслужений діяч науки УСРР (з 1935), засновник і директор Біологічного інституту ім. Ф. Омельченка ВУАН (1925 – 30), директор Інституту зоології та біології ВУАН (1930 – 41, з 1939 – Інститут зоології, тепер носить ім’я вченого) та Інституту еволюційної морфології АН СРСР (1936 – 48).
Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету університету 1907, працював у 1907 – 12, професор, завідувач кафедри зоології ВІНО, КІНО та університету в 1921 – 41.
Шмальгаузен Іван Федорович (1849 – 94) – ботанік, чл.-кор. Імператорської Санкт-Петербурзької АН (з 1893).
Професор кафедри ботаніки і завідувач ботанічного саду та ботанічного кабінету університету в 1879 – 94. Один з основоположників вітчизняної палеоботаніки.
Шмідт Отто Юлійович (1891 – 1956) – математик, астроном, географ, геофізик, акад. ВУАН (з 1934) і АН СРСР (з 1935), Герой Радянського Союзу (1937), професор Московського університету (1926 – 56), директор Інституту теоретичної фізики АН СРСР (1937 – 49), віце-президент АН СРСР (1939 – 42), засновник і головний редактор «Большой Советской Энциклопедии» (1924 – 41), начальник кількох полярних експедицій і першої групи полярників, яка досягла Північного полюса, засновник московської алгебраїчної школи, автор космогонної гіпотези походження планет Сонячної системи (1943).
Закінчив фізико-математичний факультет Київського університету 1913, стипендіат для підготовки до професорського звання до 1917, приват-доцент кафедри математики в 1917 – 18, голова ради молодих викладачів.
Штаєрман Ілля Якович (1891 – 1962) – вчений у галузі механіки і математики, чл.-кор. АН УРСР (з 1939), співробітник комісії прикладної математики ВУАН (1920 – 34), Інституту математики АН УРСР (1934 – 43).
Закінчив фізико-математичний факультет університету 1914, завідувач кафедри механіки в 1934 – 41.
Штокало Йосип Захарович (1897 – 1987) – математик, історик науки, акад. АН УРСР (з 1951), заслужений діяч науки УРСР (з 1968), голова Президії Львівського філіалу АН УРСР (1949 – 56), завідувач відділу, заступник директора Інституту математики АН УРСР (1956 – 62), завідувач сектора історії природознавства і техніки Інституту історії АН УРСР (1963 – 87).
Професор, завідувач кафедри диференційних рівнянь університету в 1944 – 51, 1956 – 72.
Шульгін Віталій Якович (1822 – 79) – історик, видавець, громадський діяч, засновник і редактор-видавець газети «Киевлянин» (1864 – 79).
Закінчив історико-філологічне відділення філософського факультету університету в 1842, ад’юнкт з 1849 і професор у 1858 – 63 кафедри всесвітньої історії, секретар історико-філологічного факультету в 1850 – 59, член Тимчасової комісії для розгляду давніх актів з 1872. Підготував за дорученням ради університету перший масштабний опис його історії з нагоди 25-річного ювілею (1860). Автор підручників з історії для середніх навчальних закладів. Зробив першу спробу розподілу фондів бібліотеки університету за науками.
Яковкін Авенір Олександрович (1887 – 1974) – астроном, чл.-кор. АН УРСР (з 1951), директор Астрономічної обсерваторії ім. В. Енгельгардта в Казані (1927 – 37) і Головної астрономічної обсерваторії АН УРСР (1952 – 59).
Професор і завідувач кафедри теоретичної астрономії університету в 1945 – 52.
Яроцький Василь Якович (1824 – 97) – філолог.
В університеті – ад’юнкт з 1846 і професор у 1856 – 75 кафедри історії і літератури слов’янських мов, секретар історико-філологічного факультету в 1864 – 75, впродовж багатьох років був куратором професорської лекторії, головою бібліотечного комітету і членом комітету з видання «Университетских известий».
Ясинський Михайло Миколайович (1862 – 1935) – правознавець, професор Люблянського університету (1920 – 28, Словенія).
Закінчив юридичний факультет Київського університету 1888, стипендіат для підготовки до професорського звання в 1888 – 91, приват-доцент з 1893, професор кафедри історії російського права в 1901 – 19, декан у 1910 – 12, проректор у 1912 – 17, секретар Історичного товариства Нестора-літописця.
Яснопольський Леонід Миколайович (1873 – 1957) – економіст, акад. ВУАН (з 1925), голова постійної комісії ВУАН по вивченню продуктивних сил України (1926 – 30), 1937 заарештований, до 1942 перебував у в’язницях та таборах. З 1943 – співробітник Інституту економіки АН УРСР.
Викладач курсу фінансового права в 1904 – 05, 1910 – 17.
Яснопольський Леонід Миколайович (1846 – 1920) – правознавець, почесний мировий суддя Гайворонського пов. (1879 – 90).
Закінчив юридичний факультет університету 1871, приват-доцент з 1889 і професор у 1890 – 16 кафедри фінансового права.