Викладачі (К – Л)

Калинович Михайло Якович (1888 – 1949) – мовознавець та літературознавець, акад. АН УРСР (з 1939), завідувач відділу (з 1930) і директор Інституту мовознавства АН УРСР (1939 – 44), акад.-секретар Відділення суспільних наук АН УРСР (1939 – 44).

Закінчив історико-філологічний факультет університету 1912, викладав з 1915, професор з 1924, завідувач кафедри мовознавства в 1944 – 49. Один з авторів і відповідальний редактор «Російсько-українського словника» (1948).

Каманін Іван Михайлович (1850 – 1921) – історик, архівознавець, палеограф, літературознавець, краєзнавець, один із засновників Київської вченої архівної комісії (1914), член і керівник Археографічної комісії УАН (1920 – 21).

Закінчив історико-філологічний факультет університету 1872, з 1883 працював у Центральному архіві давніх актів, у 1890 – 1920 – його директор.

Камінський Василь Якович (1899 – після 1941) – історик, аспірант і співробітник науково-дослідної кафедри історії України ВУАН під головуванням М. Грушевського (1925 – 30), директор Київського обласного історичного архіву (1929 – 36), репресований 1937.

Закінчив історичний відділ КІНО 1924, професор у 1929 – 32.

Караваєв Володимир Опанасович (1811 – 92) – хірург, офтальмолог, один з основоположників вітчизняної офтальмології, засновник першої в Російській імперії клініки очних хвороб в Києві (1844), почесний громадянин м. Києва (з 1890).

Професор кафедри хірургії Київського університету з 1840, організатор і перший декан медичного факультету в 1841 – 47, організатор і завідувач факультетської хірургічної клініки в 1844 – 82. Першим в Україні зробив операцію під ефірним наркозом 1847, першим у Києві застосовував лістерівську пов’язку, першим у Російській імперії зробив пункцію перикарду. Голова Товариства київських лікарів (1849 – 57). Автор перших підручників з оперативної хірургії (1858 і 1886). Засновник хірургічної школи. Почесний член університету з 1881.

Карпека (Карпеко) Володимир Васильович (1880 – 1941) – правознавець, професор Київського комерційного інституту (1918 – 20) та Київського інституту народного господарства (1924 – 30), професор і декан Київського торговельно-промислового технікуму (1926 – 30), співробітник Інституту економіки ВУАН (з 1936). Заарештований 1938, страчений.

Закінчив юридичний факультет університету 1903, професорський стипендіат з 1907, приват-доцент з 1912, професор кафедри цивільного права і судочинства в 1916 – 20, проректор 1912 і 1917, декан 1919.

Кезма Тауфік (Товфік Жубраїль) Гаврилович (1882 – 1958) – філолог-арабіст, перекладач, педагог.

В університеті – помічник проректора з 1907, позаштатний викладач арабської і турецької мов у 1913 – 19, викладач арабської мови на факультетах історичному, філологічному і міжнародних відносин у 1939 – 41 і 1944 – 52 (з 1948 – професор). Автор першого в Україні підручника арабської мови (1928).

Кесслер Карл Федорович (1815 – 81) – зоолог, професор (1862 – 81) і ректор (1867 – 73) Санкт-Петербурзького університету, чл.-кор. Імператорської Санкт-Петербурзької АН (з 1874), президент Санкт-Петербурзького товариства природодослідників (1868 – 81).

Ад’юнкт з 1842 (обійняв посаду 1843) і професор з 1844 кафедри зоології, декан фізико-математичного факультету в 1856 – 62, один з організаторів зоологічного музею університету в 1843 – 62, член Комісії для опису губерній Київського навчального округу, організатор Першого (1861) та Другого (1862) з’їздів учителів природничих наук Київського навчального округу.

Кирилюк Євген Прохорович (1902 – 89) – літературознавець, чл.-кор. АН УРСР (з 1957), заслужений діяч науки УРСР (з 1972), завідувач відділу шевченкознавства Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР (1944 – 83).

Закінчив літературно-лінгвістичний відділ КІНО в 1926, працював у 1931 – 36, 1944 – 83, професор кафедри історії української літератури в 1944 – 57.

Кириченко Ілля Микитович (1889 – 1955) – мовознавець, чл.-кор. АН УРСР (з 1951), співробітник (з 1931) і завідувач відділу словників (1946 – 55) Інституту мовознавства АН УРСР.

В університеті викладав латинську мову в 1936 – 41, 1944 – 55, завідувач кафедри класичної філології з 1952.

Кільчевський Микола Олександрович (1909 – 79) – вчений у галузі механіки і математики, акад. АН УРСР (з 1969), заслужений діяч науки УРСР (з 1977), завідувач кафедри Київського політехнічного інституту (1944 – 61), завідувач відділу Інституту механіки АН УРСР (1959 – 79).

Професор кафедри теорії пружностей університету в 1945 – 58 та її завідувач у 1945 – 47.

Кістяківський Богдан (Федір) Олександрович (1868 – 1920) – філософ, соціолог, правознавець, викладач, професор Демидовського юридичного ліцею в Ярославлі (1911 – 17), сенатор і член Адміністративного генерального суду Української Держави (1918), акад. і голова кафедри соціології УАН (з 1919).

Навчався на історико-філологічному факультеті Університету св. Володимира в 1888 – 90, виключений за політичну діяльність, професор кафедри державного права в 1917 – 19, декан юридичного факультету в 1919, професор Українського державного університету в 1918 – 19.

Кістяківський Ігор Олександрович (1876 – 1941) – правознавець, державний діяч, доцент Московського університету (з 1903) і Московського комерційного інституту (1910 – 17), державний секретар і міністр внутрішніх справ Української Держави (1918). Емігрував.

Закінчив юридичний факультет Київського університету 1897, приват-доцент кафедри римського права в 1900 – 03.

Кістяківський Олександр Федорович (1833 – 85) – правознавець, історик, археограф, помічник редактора журналу «Основа» (1861 – 62).

Закінчив юридичний факультет Київського університету 1857, приват-доцент з 1864, доцент з 1867 і професор у 1869 – 85 кафедри карного права і судочинства, голова Київського юридичного товариства з 1879.

Клоссовський Олександр Вікентійович (1846 – 1917) – метеоролог і геофізик, чл.-кор. Імператорської Санкт-Петербурзької АН (з 1910), організатор мережі метеорологічних пунктів в Україні і магнітно-метеорологічної обсерваторії в Одесі.

Закінчив фізико-математичний факультет Київського університету 1868, приват – доцент кафедри фізичної географії в 1876 – 80.

Кнауер Фрідріх (Федір) Іванович (1849 – 1917) – філолог-санскритолог.

Доцент з 1885, професор кафедри порівняльного мовознавства історикофілологічного факультету університету в 1886 – 1914, автор підручника санскритської мови (1908).

Кнорр Ернест Августович (1805 – 79) – вчений у галузі метеорології. Професор кафедри фізики і фізичної географії у 1846 – 58, перший директор університетської метеорологічної обсерваторії в 1855 – 58 (див. ст. 527.8).

Ковалевський Олександр Онуфрійович (1840 – 1901) – зоолог-еволюціоніст, акад. Імператорської Санкт-Петербурзької АН (з 1890), професор Новоросійського університету в Одесі (1873 – 92), директор Севастопольської біологічної станції (1892 – 1901), один з основоположників порівняльної ембріології та фізіології, експериментальної та еволюційної гістології.

Професор кафедри зоології Київського університету в 1869 – 73.

Коваленко Анатолій Дмитрович (1905 – 73) – вчений у галузі термомеханіки, акад. АН УРСР (з 1961), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1964), директор (1959 – 65) і завідувач відділу (1965 – 73) Інституту механіки АН УРСР.

Професор та завідувач кафедри теорії пружності університету в 1949 – 73.

Козлов Микола Іларіонович (1814 – 89) – патологоанатом, учений, віце-директор медичних департаментів Міністерства внутрішніх справ (1853 – 58) і Воєнного міністерства (1858 – 62), начальник Медично-хірургічної академії у Санкт-Петербурзі (1869 – 71), головний воєнно-медичний інспектор (1871 – 81), голова воєнно-медичного вченого комітету (1883 – 89), редактор «Военно-медицинского журнала» (1858 – 89).

Один із засновників медичного факультету і перший завідувач кафедри анатомії в 1841 – 44 та кафедри патологічної анатомії в 1845 – 53, засновник патологоанатомічного музею при університеті. Одним з перших в Російській державі запровадив гістохімічний аналіз для визначення сутності хворобливих процесів, відкрив перші жіночі лікарські курси.

Козлов Олексій Олександрович (1831 – 1901) – філософ, історик філософії, видавець першого в Російській імперії філософського журналу «Философский трехмесячник» (1886 – 87).

Приват-доцент з 1876 і професор у 1884 – 87 кафедри філософії університету.

Колкунов Володимир Володимирович (1866 – 1939) – ботанік і біолог, завідувач кафедри Київського політехнічного інституту (1912 – 20), перший директор НДІ селекції в Києві (з 1922, тепер Інститут цукрових буряків УААН).

Закінчив юридичний факультет університету 1899, приват-доцент з 1909, екстраординарний професор кафедри агрономії в ньому 1910 – 15.

Кондиленко Іван Іванович (1919 – 93) – фізик, чл.-кор. АН УРСР (з 1967).

Закінчив фізичний факультет 1941, викладач, професор у 1946 – 81, завідувач кафедри експериментальної фізики з 1951, декан радіофізичного факультету 1963.

Кондуфор Юрій Юрійович (1922 – 97) – історик, акад. АН УРСР (з 1985), заслужений діяч науки і техніки України (з 1992), завідувач відділу ЦК КПУ (1958 – 68), директор Інституту історії АН УРСР (1978 – 93). В університеті – завідувач кафедри історії радянського будівництва в 1968 – 78, декан історичного факультету в 1973 – 78.

Копнін Павло Васильович (1922 – 71) – філософ, акад. АН УРСР (з 1967), чл.-кор. АН СРСР (з 1970), директор Інституту філософії АН УРСР (1962 – 68) і Інституту філософії АН СРСР (1968 – 71), засновник сучасної київської філософської школи. В університеті – завідувач кафедри філософії в 1960 – 68.

Кордт Веніамін Олександрович (1860 – 1934) – історик, картограф, археограф, бібліограф, один із засновників Всенародної бібліотеки України (1918, тепер Національна бібліотека ім. В. Вернадського НАНУ) і завідувач картографічного відділу в ній (1930 – 34), член Археографічної комісії ВУАН (1921 – 30).

Бібліотекар, завідувач бібліотеки університету в 1894 – 1928, викладач бібліотекознавства в КІНО в 1920-х рр., член-співробітник Тимчасової комісії для розгляду давніх актів з 1911. Одним з перших в Україні опрацював методику видання історико-картографічних документів, уклав друковані картографічні каталоги.

Коротньов Олексій Олексійович (1854 – 1915) – зоолог-дарвініст, чл.-кор. Імператорської Санкт-Петербурзької АН (з 1903). Професор кафедри зоології Університету св. Володимира в 1887 – 1915, здійснив подорожі на острови Індійського та Тихого океанів 1885, 1890 – 91, голова зоологічної секції Київського товариства любителів природи.

Корчак-Чепурківський Овксентій Васильович (1857 – 1947) – гігієніст та епідеміолог, санітарний лікар м. Києва (з 1891), акад. ВУАН (з 1921), завідувач кафедри Київського медичного інституту (1921 – 34), неодмінний секретар Президії ВУАН (1929 – 34).

Приват-доцент кафедри гігієни медичного факультету Університету св. Володимира в 1903 – 18, професор з 1918, декан медичного факультету Українського державного університету в 1918 – 19, завідувач кафедри загальної і соціальної гігієни в 1918 – 20.

Косоногов Йосип Йосипович (1866 – 1922) – фізик, метеоролог, акад. ВУАН (з 1922), голова кафедри фізики академії (1922).

Закінчив фізико-математичний факультет 1889, асистент, з 1903 – професор кафедри фізики і завідувач кафедри фізичної географії (до 1922), завідувач університетської метеорологічної обсерваторії в 1895 – 1915 (див. ст. 527.8).

Костомаров Микола Іванович (1817 – 85) – історик, етнограф, письменник, чл.-кор. Імператорської Санкт-Петербурзької АН (з 1876), професор Санкт-Петербурзького університету (1859 – 62), один з організаторів і співробітників журналу «Основа» (1861 – 62), редактор збірника «Акты Южной и Западной России» (з 1863).

Ад’юнкт-професор кафедри російської історії Університету св. Володимира в 1846 – 47, член Кирило-Мефодіївського братства, за участь в якому заарештований 30 березня 1847.

Котельников Олександр Петрович (1865 – 1944) – вчений у галузі теоретичної механіки та математики, заслужений діяч науки РСФРР (з 1934), завідувач кафедри Київського політехнічного інституту (1899 – 1903, 1920 – 24).

Ординарний професор, завідувач кафедри чистої математики в 1914 – 24.

Котляревський Олександр Олександрович (1837 – 81) – філолог, етнограф, славіст, чл.-кор. Імператорської Санкт-Петербурзької АН (з 1875).

Професор кафедри слов’янської філології в 1875 – 81, започаткував курс слов’янознавства в університеті, член Історичного товариства Нестора-літописця та його голова в 1879 – 81.

Кравчук Михайло Пилипович (1892 – 1942) – математик, акад. ВУАН (з 1929), керівник комісії математичної статистики (1923 – 33) і відділу математичної статистики Інституту математики ВУАН (1934 – 38). Репресований 1938, помер у Магадані.

Закінчив математичне відділення фізико-математичного факультету Університету св. Володимира 1914, учасник української студентської громади, професорський стипендіат у 1915 – 17, приват-доцент кафедри чистої математики Українського народного та державного університетів у 1918 – 19, професор і декан факультету профосвіти ВІНО 1920, викладав у 1922 – 38, професор з 1925.

Кривоглаз Михайло Олександрович (1929 – 88) – фізик-теоретик, чл.-кор. АН УРСР (з 1978), завідувач відділу Інституту металофізики АН УРСР (1964 – 88).

Закінчив фізичний факультет університету 1950, працював у 1963 – 70, з 1966 – професор.

Крилов Микола Митрофанович (1879 – 1955) – математик, акад. ВУАН (з 1922) і АН СРСР (з 1929), заслужений діяч науки УРСР (з 1939), завідувач кафедри математичної фізики АН УРСР (1922 – 43), засновник наукової школи з нелінійної механіки.

Приват-доцент кафедри математики університету 1918, професор у 1922 – 41.

Кримський Агатангел Юхимович (1871 – 1942) – сходознавець, славіст, історик української мови і літератури, письменник, професор Лазаревського інституту східних мов у Москві (1898 – 1918), один з організаторів і акад. УАН (з 1918), неодмінний секретар Президії УАН – ВУАН (1918 – 28), директор Інституту сходознавства в Києві (1921 – 29), заслужений діяч науки УРСР (з 1940). Репресований 1941.

Професор кафедри всесвітньої історії університету в 1918 – 21.

Кулаковський Юліан Андрійович (1855 – 1919) – історик, археолог, філолог, перекладач, чл.-кор. Імператорської Санкт-Петербурзької АН (з 1906).

Доцент з 1881, доцент і професор кафедр римської словесності з 1884 і класичної філології університету в 1906 – 1919, секретар історико-філологічного факультету в 1890 – 1906, голова Історичного товариства Нестора-літописця в 1905, 1908 – 19.

Лаврентьєв Михайло Олексійович (1900 – 80) – вчений у галузі математики і механіки, акад. АН УРСР (з 1939) і АН СРСР (з 1946), Герой Соціалістичної Праці (1967), директор Інституту математики АН УРСР (1939 – 41 і 1944 – 48), віце-президент АН УРСР (1945 – 49) і АН СРСР (1957 – 76), директор Інституту гідродинаміки АН СРСР (1957 – 80), голова Сибірського відділення АН СРСР (1957 – 76).

Завідувач кафедри математичного аналізу університету в 1945 – 48.

Лашкарьов Вадим Євгенович (1903 – 74) – фізик, акад. АН УРСР (з 1945), один із засновників і перший директор Інституту напівпровідників АН УРСР (1960 – 70, тепер Інститут фізики напівпровідників ім. В. Лашкарьова НАНУ), голова Відділу фізико-хімічних та математичних наук АН УРСР (1946 – 48).

Закінчив шкільний факультет КІНО 1924, завідувач кафедр експериментальної фізики в 1939 – 41 і 1944 – 51 та напівпровідників у 1951 – 57.

Лашкарьов Петро Олександрович (1834 – 98) – історик, археолог, професор Київської духовної академії (1866 – 98).

Приват-доцент з 1885 і професор кафедри церковного права юридичного факультету університету в 1891 – 98.

Лащенко Ростислав Митрофанович (1878 – 1929) – історик права, громадсько-політичний діяч, президент Київської судової палати (1917), суддя (з 1918) і президент (1919 – 20) Київського апеляційного суду. У 1920-х рр. – професор Українського вільного університету в Празі та Української господарської академії в Подебрадах, засновник і голова Українського правничого товариства у ЧСР.

Закінчив юридичний факультет Університету св. Володимира 1905, викладав у ньому 1918 – 20.

Леонов Іван Федорович (1809 – 54) – хірург, учений.

Завідувач кафедри державного лікарезнавства університету в 1842 – 53.

Линниченко Андрій Іванович (1822 – 88) – філолог, професор Ліцею князя Безбородька в Ніжині (1853 – 55), перший директор Фундуклеївської жіночої гімназії в Києві (1859 – 88).

Закінчив історико-філологічне відділення філософського факультету 1843, бібліотекар університетської бібліотеки в 1843 – 46, ад’юнкт кафедри російської словесності і секретар історико-філологічного факультету в 1855 – 63, доцент кафедри історії всесвітньої літератури в 1863 – 77 і староста православної університетської церкви в 1865 – 77.

Липський Володимир Іполитович (1863 – 1937) – ботанік, акад. УАН (з 1919), чл.-кор. АН СРСР (з 1928), віце-президент (1921 – 22) і президент ВУАН (1922 – 28), директор Ботанічного саду в Одесі (1928 – 37).

Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету університету 1886, залишений для підготовки до професорського звання, працював консерватором гербарію ботанічного кабінету і ботанічного саду, асистентом кафедри ботаніки, керівником дослідницьких експедицій в 1887 – 94.

Лобода Андрій Митрофанович (1871 – 1931) – фольклорист, етнограф, літературознавець, акад. ВУАН (з 1922), чл.-кор. Російської АН (з 1923) і АН СРСР (з 1924), голова етнографічної комісії ВУАН (1925 – 30).

Закінчив історико-філологічний факультет університету 1894, викладач, доцент з 1896, професор з 1904 і завідувач кафедри російської мови і словесності 1917, редактор з 1904 і головний редактор з 1915 «Университетских известий».

Лук’яненко Олександр Митрофанович (1879 – 1974) – мовознавець, педагог.

Закінчив історико-філологічний факультет 1903, стипендіат для підготовки до професорського звання в 1903 – 06, приват-доцент, завідувач кафедри слов’янської філології і професор порівняльного мовознавства в 1911 – 20.

Лучицький Володимир Іванович (1877 – 1949) – геолог і петрограф, акад. АН УРСР (з 1945), заслужений діяч науки УРСР (з 1947), голова Українського геологічного комітету (1917 – 19, 1921 – 23), завідувач відділу (з 1944) і директор (1947 – 49) Інституту геологічних наук АН УРСР.

Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету університету 1899, професор кафедри геології в 1899 – 1907, кафедри мінералогії та петрографії в 1913 – 19, 1921 – 23, завідувач кафедри петрографії в 1945 – 49.

Вперше дав раціональну гідрогеологічну та геологічну характеристику території України.

Лучицький Іван Васильович (1845 – 1918) – історик, чл.-кор. Імператорської Санкт-Петербурзької АН (з 1908), депутат від Києва до ІІІ Державної думи Російської імперії (1907), один із фундаторів Українського наукового товариства у Києві (1906).

Закінчив історико-філологічний факультет університету 1866, стипендіат для підготовки до професорського звання в 1866 – 68, приват-доцент з 1870, доцент у 1874 – 77 і професор кафедри всесвітньої історії в 1877 – 1917.

Ляскоронський Василь Григорович (1860 – 1928) – археолог, історик, етнограф, нумізмат, краєзнавець, професор Ніжинського історико-філологічного інституту ім. кн. Безбородька (1909 – 22), завідувач відділу нумізматики Лаврського музею культів та побуту в Києві (1923 – 28), член ВУАКу та кількох комісій ВУАН (1924 – 28).

Закінчив історико-філологічний факультет університету 1885, приват-доцент кафедри російської історії в 1907 – 09.