Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

Архітектура

Чотириповерховий з підвалами (перший поверх – цокольний, невисокий четвертий розташовано на рівні фриза), цегляний, тинькований, пофарбований ззовні у темно-червоний (стіни) і чорний (чавунні деталі) кольори, знадвору – у жовтий і білий. Цоколь на рівні підвалу облицьовано сірим гранітом. Дах вальмовий, бляшаний. Вирішений у стилі ампір. У плані – замкнений прямокутник з внутрішнім двором (загальні розміри 146 × 115 м). Симетрична композиція побудована на двох взаємоперпедикулярних осях – головній і другорядній. Головна вісь закріплена портиком чолового фасаду і центральним ризалітом на тильному, другорядна – лучковими проїздами у двір на бічних фасадах.

Раціональне внутрішнє розпланування спирається на кільцеву систему широких коридорів, які у головному і тильному крилах освітлюються з боку двору, у поперечних – проходять по осі крила між двома рядами приміщень. Коридори перекрито хрещатими склепіннями, приміщення підвалу, цокольного поверху, вестибюль, центральний сходовий вузол, зали на третьому поверсі – хрещатими, коробовими і зімкнутими склепіннями (збереглися частково). У більшості приміщень тепер перекриття пласкі. Парадні розпашні сходи спираються на повзучі арки, в їх систему вписано спуск на цокольний поверх у вигляді бічних одномаршових сходів.

Вертикальні зв’язки між поверхами забезпечують ще десять дво-, тримаршових сходових кліток, дві з яких пов’язані з т. зв. професорським (ліворуч) і клінічним (праворуч) входами на флангах чолового фасаду, всі інші – зі входами на бічних і дворових фасадах.

Архітектурне вирішення головного корпусу має лаконічний і монументальний характер, побудований на контрасті фасадних площин, рівномірно членованих ритмом прямокутних і аркових (на третьому поверсі) вікон та великого іонічного ордера висотою у два поверхи. Нижній (цокольний) поверх оброблено по периметру великим дощаним рустом, другий і третій з гладенько тинькованими поверхнями розділено горизонтальним поясом, що включає підвіконня аркових вікон, декоровані колонкоподібними балясинами. Четвертий поверх з невеликими прямокутними прорізами утворює своєрідний фриз під розвиненим вінцевим карнизом, прикрашеним чорними чавунними модульйонами (на чоловому фасаді фризові вікна відсутні). Заглиблені в нішки вікна не мають обрамлень.

Восьмиколонний портик перед головним входом спирається на глухий п’єдестал, що дорівнює висоті цокольного поверху. В трьох середніх інтерколумніях портика влаштовано прохід, якому передують вісім східців, фланкованих торшерами. До головного входу підводять також бічні у чверть кола в плані пандуси. Чавунні іонічні капітелі, бази колон і торшери пофарбовано у чорний колір, напис на вінцевому аттику «Національний університет ім. Тараса Шевченка» викладено позолоченими літерами. Рустовану поверхню першого поверху подовжують огорожі з арковими входами та лучковою брамою, що під прямим кутом прилягають до боків фасаду.

Завдяки трьом ризалітам з арковими віконними прорізами звернутий до ботсаду фасад відзначається виразнішим архітектурним рішенням. На бічних ризалітах виступають півкруглі апсиди, що вказують на місця первісних храмових зал (тепер – приміщення спортзали і музею). Міжвіконні апсиди на рівні другого – третього поверхів оформлено півколонами іонічного ордера, що несуть повний антаблемент, завершений аттиковою стінкою. Прямокутний у плані центральний ризаліт увінчано трикутним фронтоном, оформлено, замість колон, пілястрами того ж самого ордера.

Бічні фасади з ризалітами на кінцях і центральними лучковими отворами в’їзду на подвір’я вирішено простіше, без застосування ордера. Фасади внутрішнього парадного двору архітектурно пов’язані з фасадами зовнішнього периметра.

Оздоблення інтер’єрів відзначається простотою і стриманістю архітектурного декору. Парадні приміщення – вестибюль, сходову клітку, аванзалу і зали третього поверху збагачує застосування колон, пілястр, карнизів своєрідно трактованих ордерів: доричного – у вхідній групі, коринфського – в актовій залі. Надзвичайно ефектний вигляд має анфілада довгих коридорів, розчленованих ритмом хрещатих склепінь та підпружних арок.

Головний корпус Університету св. Володимира був найбільшою цивільною спорудою свого часу, яка вплинула на містобудівний розвиток району та Києва в цілому. Є видатною пам’яткою архітектури періоду класицизму, зразком споруди навчального призначення.