Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Викладачі (С – Т)

Радзимовська Валентина Василівна (1886 – 1953) – фізіолог, біохімік, асистент, доцент, професор Київського медичного інституту (з 1924), дійсний член УВАН у США (з 1950), дочка письменниці Л. Яновської.

Завідувач кафедри фізіології ВІНО та КІНО в 1924 – 29. Репресована у справі Спілки визволення України.

Рейн Георгій Єрмолайович (1854 – 1942) – акушер-гінеколог. Завідувач кафедри акушерства і гінекології університету в 1883 – 1900, керівник будівництва окремої акушерської клініки, в якій працював з 1886 (див. ст. 527.7).

Ремез Євген Якович (1896 – 1975) – математик, чл.-кор. АН УРСР (з 1939), співробітник Інституту математики АН УРСР (1935 – 75).

Закінчив фізико-математичний факультет КІНО 1924, професор курсу теорії функцій університету в 1935 – 38.

Рихлік Євген Антонович (1888 – 1937) – вчений-славіст, історик, краєзнавець, етнограф, професор і декан історико-філологічного факультету Ніжинського інституту народної освіти (1925 – 31), репресований 1931.

Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету 1913, стипендіат для підготовки до професорського звання у 1914 – 17, доцент кафедри слов’янської філології у 1917 – 18 і 1919 – 23, один із засновників Історико-літературного товариства при університеті 1917, вчений секретар ради історико-філологічного факультету з 1919.

Рінек Олександр Християнович (1837 – 1916) – хірург, завідувач кафедри теоретичної хірургії з госпітальною клінікою у 1878 – 81 і факультетської хірургії у 1881 – 93 (з 1886 містилась у спеціально побудованому корпусі (див. ст. 527.7).

Рогович Панас Семенович (1812 – 78) – ботанік і палеонтолог.

Закінчив природниче відділення філософського факультету університету 1838, ад’юнкт з 1847 і професор кафедри ботаніки в 1853 – 68, завідувач ботанічного саду і гербарію університету в 1852 – 68, секретар фізико-математичного факультету в 1863 – 68. Член Комісії для опису губерній Київського навчального округу (1851). Зібраний ним гербарій (бл. 10 тис. одиниць) подарував ботанічному музею університету. Склав перші грунтовні списки рослин Лісостепу і Полісся України.

Родіонов Сергій Петрович (1898 – 1961) – геолог-петрограф, чл.-кор. АН УРСР (з 1951), завідувач відділу Інституту геологічних наук АН УРСР (1938 – 61).

Викладач з 1938, завідувач кафедри мінералогії в 1946 – 51, декан геологічного факультету в 1949 – 51 університету.

Ролл Яків Володимирович (1887 – 1961) – ботанік і гідробіолог, чл.-кор. АН УРСР (з 1939), заслужений діяч науки УРСР (з 1948), перший директор Інституту гідробіології АН УРСР (1939 – 59).

Професор і завідувач кафедри гідробіології в 1946 – 50.

Романович-Славатинський Олександр Васильович (1832 – 1910) – правознавець, архівознавець.

Закінчив юридичний факультет 1855, стипендіат для підготовки до професорського звання і викладач з 1856, ад’юнкт з 1859, професор з 1862 і завідувач кафедри державного права в 1870 – 1902, суддя університетського суду у 1865 – 66 і 1874 – 79, декан юридичного факультету у 1891 – 1902. Один з основоположників вітчизняної науки державного права. Член Історичного товариства Нестора-літописця та Юридичного товариства.

Романовський Віктор Олександрович (1890 – 1971) – історик, архівіст, джерелознавець, археограф, член (1921 – 31) і голова (1930 – 32) Археографічної комісії ВУАН, учений секретар (1931 – 34) і в. о. директора НДІ зерна. Репресований 1935 (звільнений 1940). Завідувач кафедри Ставропольського педінституту (1947 – 71).

Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету у 1914, помічник завідувача з 1914, завідувач Центрального архіву давніх актів у 1921 – 31 і викладач ВІНО та КІНО в 1919 – 30.

Ромер Павло Емілійович (1835 – 99) – математик. Закінчив фізико-математичний факультет університету 1857, викладач з 1858, ад’юнкт з 1861, доцент з 1866 і професор у 1867 – 91 кафедри чистої математики, секретар факультету в 1871 – 77. Започаткував викладання курсу теорії функцій комплексного перемінного.

Рубенчик Лев Йосипович (1896 – 1988) – мікробіолог, чл.-кор. АН УРСР (з 1939), завідувач відділу Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР (1944 – 64).

Професор кафедри мікробіології університету в 1946 – 56.

Савін Гурій Миколайович (1907 – 75) – вчений у галузі механіки, акад. АН УРСР (з 1948), заслужений діяч науки УРСР (з 1966), віце-президент АН УРСР і голова Ради з вивчення продуктивних сил УРСР АН УРСР (1952 – 57), завідувач відділу (1957 – 75) і директор Інституту механіки АН УРСР (1958 – 59).

Завідувач кафедри теорії пружності університету в 1951 – 75.

Світальський Микола Гнатович (1884 – 1937) – геолог, акад. ВУАН (з 1930), помічник директора Геологічного комітету (з 1926), директор Інституту геологічних наук ВУАН (1934 – 37), віцепрезидент ВУАН (1935 – 37). Заарештований, страчений.

Професор кафедри петрографії та корисних копалин університету в 1933 – 37.

Селін Олександр Іванович (1816 – 77) – філолог. Ад’юнкт з 1845 і професор у 1852 – 77 кафедри слов’янської словесності, декан історико-філологічного факультету у 1863 – 77 університету, член Тимчасової комісії для розгляду давніх актів з 1845, організатор бібліотеки для нужденних студентів 1859.

Сельський Володимир Олександрович (1883 – 1951) – геофізик, геолог, акад. АН УРСР (з 1939), директор організованого ним Нафтового інституту в Грозному (1922 – 28), начальник Грознафторозвідки (1928 – 30), старший геолог Союзнафти (1931 – 35), завідувач відділу Інституту геологічних наук АН УРСР (1939 – 51).

Закінчив фізико-математичний факультет університету 1909, викладав у ньому в 1909 – 12, ініціатор створення на геологічному факультеті кафедри геофізики – 1944.

Семененко Микола Пантелеймонович (1905 – 96) – геолог і петрограф, акад. АН УРСР (з 1948), заслужений діяч науки УРСР (з 1957), завідувач відділу Інституту геологічних наук АН УРСР (1944 – 69), організатор і перший директор Інституту геохімії та фізики мінералів АН УРСР (1969 – 77, тепер Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М. Семененка НАНУ), акад.-секретар Президії АН УРСР (1948 – 50), віце-президент АН УРСР (1950 – 70).

Завідувач кафедри геології корисних копалин університету в 1945 – 52.

Семковський (Бронштейн) Семен Юлійович (1882 – 1937) – філософ, соціолог, правознавець, політичний діяч (меншовик), акад. ВУАН (з 1929), викладач, завідувач кафедри Інституту історії партії та Жовтневої революції на Україні при ЦК КП(б)У (1922 – 31), керівник асоціації природознавства (1931 – 34) та комісії філософії (1934 – 36) при ВУАН. Репресований 1936, розстріляний.

Викладав курс марксизму-ленінізму в університеті в 1918 – 20.

Сєверцов Олексій Миколайович (1866 – 1936) – зоолог, акад. РАН (з 1920) і ВУАН (з 1925), професор Московського університету (1911 – 30), засновник наукової школи в галузі еволюційної морфології.

Професор, завідувач кафедри зоології Київського університету в 1902 – 11.

Сидоренко Георгій Дмитрович (1832 – 99) – правознавець. Закінчив історико-філологічний факультет університету 1856, викладач у ньому з 1856, ад’юнкт з 1861 і професор з 1862 кафедри законів про фінанси і державні повинності юридичного факультету, секретар у 1861 – 67 і декан факультету у 1867 – 70 і 1873 – 76, суддя у 1866 – 68 і 1870 – 79 і голова з 1881 університетського суду.

Синайський Василь Іванович (1876 – 1949) – правознавець, співзасновник і директор Київського юридичного інституту (1918 – 20), керівник комісії для виучування звичаєвого права ВУАН (1921 – 22), професор Ризького університету (1924 – 44).

Працював у Київському університеті з 1911, професор кафедр торгового права і торгового судочинства з 1914 та цивільного права і цивільного судочинства в 1918 – 20.

Скворцов Іван Михайлович (1795 – 1863) – богослов, філософ, перший завідувач кафедри філософії, математики і фізики Київської духовної академії (1819 – 49), священик (з 1820), протоієрей (з 1822), кафедральний протоієрей собору Святої Софії (1849 – 63), член Київської духовної консисторії (1833 – 63).

Завідувач кафедри богослов’я і настоятель університетської церкви в 1834 – 59. Почесний член Університету св. Володимира з 1859.

Скліфосовський Микола Васильович (1836 – 1904) – хірург, учений, завідувач кафедр Медико-хірургічної академії у Санкт-Петербурзі (з 1871) і Московського університету (з 1880), директор клінічного інституту вдосконалення лікарів у Санкт-Петербурзі (1893 – 1900), один із засновників черевної хірургії, антисептики та асептики в Російській державі, ініціатор Пироговських з’їздів лікарів (з 1885), організатор та голова Першого з’їзду хірургів Росії (1900).

Професор кафедри хірургії і завідувач хірургічної госпітальної клініки Київського університету в 1870 – 71.

Славін Лазар Мойсейович (1906 – 71) – археолог, чл.-кор. АН УРСР (з 1939), директор (1939 – 41, 1944 – 45), заступник директора (1946 – 70) Інституту археології АН УРСР, начальник археологічної експедиції в Ольвії (1936 – 70).

Завідувач кафедри археології та музеєзнавства університету в 1944 – 70.

Смирнов Павло Петрович (1882 – 1947) – історик, професор Ташкентського (Середньоазіатського) університету (1927 – 31) і Московського історикоархівного інституту (з 1937).

Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету 1907, стипендіат для підготовки до професорського звання з 1908, приват-доцент у 1912 – 14 і професор у 1919 – 23 кафедри російської історії. 1923 заарештований у справі «Київського обласного центру дії», ув’язнений до 1927, вдруге ув’язнений у 1931 – 37.

Соболевський Олексій Іванович (1857 – 1929) – філолог-славіст, акад. Імператорської Санкт-Петербурзької АН (з 1900, у радянський час – РАН і АН СРСР), професор Санкт-Петербурзького університету (1888 – 1908).

Доцент з 1882 і професор кафедри російської словесності Київського університету у 1884 – 88, член Історичного товариства Нестора-літописця.

Соколов Платон Петрович (1863 – 1923) – правознавець, професор Демидовського юридичного ліцею в Ярославлі (1898 – 1901).

Магістр і професор кафедри церковного права в 1901 – 19, секретар з 1908 і декан юридичного факультету в 1912 – 19 університету; член Київського юридичного товариства.

Соколов Юрій Дмитрович (1896 – 1971) – механік і математик, чл.-кор. АН УРСР (з 1939), співробітник науково-дослідної кафедри математики АН УСРР (1921 – 33) та Інституту математики АН УРСР (1934 – 41, 1943 – 71, з 1937 – завідувач відділу), завідувач кафедри вищої математики Київського інженерно-будівельного інституту (1930 – 70).

Закінчив фізико-математичний факультет університету 1921, професор механіки в 1935 – 41.

Соллогуб Всеволод Борисович (1912 – 88) – геофізик, чл.-кор. АН УРСР (з 1967), заступник директора Інституту геофізики АН УРСР (1960 – 72). В університеті працював у 1948 – 50.

Ставровський Олексій Іванович (1811 – 82) – історик, археолог. Ад’юнкт з 1836, професор кафедри російської історії та статистики в 1842 – 66, завідувач музею старожитностей університету в 1838 – 54, член Тимчасової комісії для розгляду давніх актів з 1845.

Сташевський Євген Дмитрович (1884 – 1938) – історик, економіст, професор (1914 – 19), декан (з 1918) і ректор (1919) Київського комерційного інституту, професор і завідувач кафедри російського права та політекономії Кам’янець-Подільського ІНО (1920 – 24), засновник і завідувач Київського крайового музею сільськогосподарської продукції Цукротресту (1924 – 34), старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР (1937 – 38).

Закінчив історико-філологічний факультет університету 1908, у ньому стипендіат для підготовки до професорського звання в 1909 – 11, приват-доцент з 1912, професор кафедри російської історії в 1914 – 17. У 1919, 1930, 1938 був заарештований, помер під час допиту.

Степович Андроник Іоанникійович (справж. – Степанов; літ. псевд. – Дудка-Степович; 1856 – 1936) – вчений-славіст, педагог, директор Колегії Павла Галагана (у 1893 – 1906).

Закінчив історико-філологічний факультет університету 1879, приват-доцент кафедри слов’янських літератур у ньому 1895 – 1917, професор славістики ВІНО в 1920 – 24.

Стріха Віталій Іларіонович (1931 – 99) – фізик, акад. і президент АН вищої школи України (1992 – 99).

Закінчив радіофізичний факультет університету 1955, працював у ньому в 1955 – 99, завідувач проблемної лабораторії напівпровідникової електрики з 1965, завідувач кафедри фізики напівпровідників з 1975, проректор у 1984 – 89.

Суслов Гаврило Костянтинович (1857 – 1935) – вчений у галузі математики і механіки. Професор кафедри механіки університету в 1888 – 1919, голова Київського фізико-математичного товариства з 1904.

Тарасевич Лев Олександрович (1868 – 1927) – мікробіолог і патолог, акад. ВУАН (з 1926), засновник першої в Росії московської станції контролю бактеріальних препаратів (1918, тепер НДІ стандартизації і контролю медичних біологічних препаратів ім. Л. Тарасевича), засновник і директор Державного наукового інституту народної охорони здоров’я ім. Л. Пастера (1920 – 27), голова вченої медичної ради Наркомату охорони здоров’я СРСР (1918 – 27).

Працював в Університеті св. Володимира у 1898 – 1900.

Терновський Пилип Олексійович (1838 – 84) – історик, богослов, краєзнавець, бакалавр (з 1862) і професор (1866 – 84) Київської духовної академії.

Приват-доцент і доцент кафедри російської церковної історії університету в 1869 – 84, член з 1872, помічник секретаря і бібліотекар Історичного товариства Нестора-літописця, започаткував бібліотеку товариства, ініціював утворення спеціальної комісії для складання словника термінів, її керівник.

Тимченко Євген Костянтинович (1866 – 1948) – мовознавець, історик української мови, діалектолог, лексикограф, перекладач, член УЦР (1917), член комісії з вироблення законопроекту про заснування УАН (1918), директор комісії для складання історичного словника української мови Історично-філологічного відділу УАН з правами академіка (з 1919). 1938 репресований.

Співробітник АН УРСР (з 1943).

Закінчив історико-філологічний факультет університету 1910, професор кафедри української мови і літератури в 1918 – 32.

Тихомандрицький Олександр Микитович (1800 – 88) – фахівець у галузі математики і механіки, інспектор Головного педагогічного інституту в Санкт-Петербурзі (1848 – 59), чиновник з особливих доручень Міністерства народної освіти Російської імперії (з 1873).

Ад’юнкт-професор з 1838 і професор у 1843 – 48 кафедри прикладної математики університету.

Тихомандрицький Олексій Микитович (1814 – 53) – фахівець у галузі технології. Ад’юнкт з 1844 і професор у 1851 – 53 кафедри технології університету, облаштував технологічний кабінет і технологічну лабораторію, секретар другого відділення філософського факультету в 1844 – 46. Брав участь у складанні статистико-історичного опису губерній Київського навчального округу – склав план їхнього опису у технологічному відношенні й видання відомостей.

Ткачук Лук’ян Григорович (1902 – 81) – геолог, літолог, акад. АН УРСР (з 1972), завідувач лабораторії Інституту геології та геохімії горючих копалин АН УРСР (1945 – 61), завідувач відділу Інституту геологічних наук (1961 – 68) та Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР (1969 – 81), один з основоположників літології осадових порід в Україні.

Закінчив геологічний відділ природничих наук КІНО 1926; викладач, доцент у 1935 – 41, завідувач кафедри петрографії і корисних копалин, декан геолого-географічного факультету в 1937 – 41.

Топачевський Олександр Вікторович (1897 – 1975) – ботанік і гідробіолог, акад. АН УРСР (з 1972), заслужений діяч науки УРСР (з 1966), директор Інституту гідробіології АН УРСР (1959 – 75), акад.-секретар Відділів біологічних наук (1962 – 63), загальної та еволюційної біології (1963 – 66) АН УРСР.

Закінчив КІНО 1930; викладач у 1935 – 41, професор з 1944 та завідувач кафедри нижчих рослин з 1957.

Третьяков Дмитро Костянтинович (1878 – 1950) – зоолог-морфолог, акад. ВУАН (з 1929), заслужений діяч науки УРСР (з 1940), професор Одеського (Новоросійського) університету (1912 – 41) і директор організованого ним при цьому університеті Зоологічного НДІ (1930 – 41), директор Інституту зоології АН УРСР (1944 – 48), голова Відділу біологічних наук АН УРСР (1946 – 48).

Професор кафедри зоології Київського університету в 1944 – 48.

Трубецькой Євген Миколайович (1863 – 1920) – правознавець, філософ, історик, професор Московського університету (1906 – 18), ініціатор книговидав1659УНІВЕРСИТЕТУ св. ВОЛОДИМИРА КОМПЛЕКС ництва «Путь» (1910 – 17), учасник Білого руху (1919 – 20).

Професор юридичного факультету Київського університету в 1893 – 1906.

Туган-Барановський Михайло Іванович (1865 – 1919) – економіст, історик, громадсько-політичний діяч, генеральний секретар фінансів, виконувач обов’язків генерального секретаря торгу і промисловості УНР (1917 – 18), один із засновників і акад. УАН (з 1918), голова її Соціально-економічного відділу (з 1918) і кафедри теоретичної економії, директор Інституту для виучування економічної кон’юнктури соціальних питань.

Організатор і декан Українського державного університету в 1918 – 19.

Тулов Михайло Андрійович (1814 – 83) – педагог, учений, письменник, один з організаторів недільних шкіл.

Закінчив історико-філологічний відділ філософського факультету університету 1837, професор кафедри російської словесності у ньому в 1844 – 53, один із засновників Історичного товариства Нестора-літописця і перший його голова з 1872.

Тутковський Павло Аполлонович (1858 – 1930) – геолог, природознавець, один із засновників і акад. УАН (з 1918), акад. АН БСРР (з 1928), засновник і перший директор Українського науково-дослідного геологічного інституту Наркомпросу УСРР (1926 – 30, з 1930 – у складі ВУАН), засновник і перший директор Національного геологічного музею УСРР при ВУАН (1927 – 30).

Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету університету 1882, у ньому консерватор мінералогічного і геологічного кабінетів у 1884 – 96, професор кафедри географії в 1914 – 25, читав лекції з геології й фізичної географії.

Тютчев Іван Артамонович (1834 – 93) – хімік, кристалограф, директор Інституту сільського господарства і лісівництва у Новій Олександрії (1869 – 75), директор виправної колонії під Санкт-Петербургом (з 1869).

Професор кафедри хімії університету в 1862 – 69, автор підручника «Початкові основи мінеральної хімії» (1868). 1869 виступив з ініціативою будівництва окремого хімічного корпусу університету (зведений 1873).