2009 р. Архітектурне фуфло, або Львів без Вірменки?

Журнал «Главред»

Дата: 25.06.2009

Панове! Якщо серед ваших найближчих планів – поїздка до Львова, дуже прошу – перенесіть її на пізніше. Рушайте в деінде цікавіше місце, бо Львів наразі вас нічим не здивує, а лише намозолить очі засиллям середньовічних кам’яниць та всілякими там бароко з рококо. Вже якщо приїжджати сюди, то на «Євро-2012», тоді точно не пошкодуєте – адже Львів стане кращим, і у вас від оновленого міста, як казав Герасим Никодимович Калитка, буде просто «диханіє спирать».

Головне – знати місця і після приїзду не розбазарюватися на споглядання недобитих архітектурних старожитностей. З огляду на це, ваш маршрут у Львові 2012 року має бути таким: прибули на вокзал – і мерщій шкварте до центру. «Спирать диханіє» почне в конкретному місці – на розі Вірменської та Краківської, – коли перед вашими очима постане незбагненної краси клиноподібний бункер заввишки в шість поверхів і завширшки у півкварталу.

Це буде готельний комплекс, збудований, як обіцяє деяка львівська професура, відповідно до передового слова архітектури. Тож воістину, як співали батярі: «Ну де ще зубачиш таку красоту – тільку ві Львові!».

Якщо вам буде цікаво, хто ж благословив на таке, то знайте, що проект фантастичного об’єкта навесні 2009-го року затвердили у Львові всі, хто посадово уповноважений берегти древнє місто і не допускати появи у ньому якогось архітектурного фуфла. Варто зазначити, що цим достойникам на чолі з головним архітектором міста Криворучком довелося витримати не один важкий ґерць з безцеремонними противниками нового будівництва.

А здобути блискучу перемогу їм вдалося лише фаховістю та високою непідкупністю, і тому – за три роки диву сучасної архітектури у самому центрі Львова бути! Звичайно, після завершення будівництва не все виглядатиме так ідеально, як зараз на папері. Естетичним чеснотам нового готелю серйозно перешкоджатиме (і нема на це ради) пристаркувата забудова по сусідству.

З одного боку безпардонно стовбичитиме лінія будинків ренесансного періоду (просто жах!), а з іншого – різатиме око старезна Вірменська церква. Хоча, якщо чесно, то подібні загрози – відносні. По-перше, новий готель-бункер ці старосвітські витребеньки візуально зашугає. А по-друге, з такими достойниками – архітекторами та пам’яткоохоронцями – можна сміливо дивитися у майбутнє, пригадуючи, як у минулому, зокрема у 1934-1937 рр., їхні колеги по духу успішно розчистили Київ «від шкідливих і непотрібних нашарувань попередніх епох».

Безумовно, треба висловити особливу вдячність за чудовий проект його авторам – люксембуржцям Герману і Валентино та їхнім партнерам у Відні. Поза сумнівом – усі вони неабиякі щасливці. Бо якби проект такого бункера спробували пропхати десь в історичному центрі Відня чи Зальцбурга – дідька лисого що б із цього вийшло! Ще й піддали б публічній анафемі. А вони молодці – приїхали до Львова, бо добре начувані, що тут у потрібних інстанціях – свої люди, які мали собі на увазі всі пам’яткоохоронні норми і закони (включно з міжнародними).

От що не кажіть, а свої люди – це як знахідка, і без них можна вскочити в добрячу халепу. Приміром, чи чули ви, що в Таллінні, у старому місті, якась панянка, даруйте, не якась, а депутат естонського парламенту, та й задумала в історичній кам’яниці нове вікно без дозволу пам’яткоохоронців зробити? І, мабуть, бідака, розраховувала, що в департаменті збереження історичного середовища знайдуться свої люди.

А виявилося, що їх там – катма. То в результаті їй довелося вікно замурувати (бо, бачте, воно постало у дисонансі з вікнами інших кам’яниць), заплатити солідний штраф, ще й на додачу всі естонські ЗМІ ґелґотіли про подію донесхочу. Свої люди, безумовно, такої безпардонності щодо інвестора та ще й в особі народного депутата не допустили б. Але в Естонії – на території, де закон у пошані – вони як популяція відсутні.

Зате, кажуть, присутні у них натовпи туристів – за рік нібито лише Таллінн до трьох мільйонів перепускає, і що це дає капітальні наповнення до бюджету. Але я в це не вірю. Не уявляю трьох мільйонів лохів, які їдуть бозна-куди споглядать оті кам’яниці з автентичними вікнами. Тьху ти!

Так радіймо, що наші українські терени інакші, і невеличка ватага своїх людей у Львові на чолі з головним архітектором міста паном Криворучком показали всім файдулі-фай і запустили готель-бункер у саме серце древнього града. Знай наших! (пардон, своїх) Звичайно, треба бути готовим до того, що всілякі закордонні організації почнуть приндитися і тицяти папками міжнародних пам’яткоохоронних документів, які Україна ратифікувала і зобов’язалася виконувати.

Бо, мовляв, це історична зона, де категорично заборонено нову забудову, і що в Європі такі архітектурні комплекси – «святая святих», і що взагалі це світова спадщина ЮНЕСКО. Ну от як їм, розумникам, утовкмачити, що Львів – ніяка не світова спадщина, а просто вотчина Криворучка і К. Це наше звичаєве право від вересня 1939-го року!

Якщо не подобається – чешіть звідсіля зі своїми списками культурної спадщини і не заважайте нам омріяного 2012-го року показати світу своє справжнє обличчя – без бароко і без рококо, а просте, клиноподібне і таке, що «відкриває Львову нову епоху» (такі гарантії дає один достойник із ватаги Криворучка).

Тож, панове, приїздіть до Львова 2012-го року, мчіть за вказаною адресою і, як кажуть львів’яни, від здивування впадете пляцком.

Джерело: «Західна інформаційна корпорація»