Прибутковий будинок Мінаєва О.А. (№ 52/23)

Олена Кузьменко

Розмір зображення: 640:339 піксел

Фото 2014

Прибутковий будинок Мінаєва О.А., 1908 (архіт.). Вул. Дзержинського, 52/23. На перехресті вулиць Дзержинського (кол. Олександрівська) і Радянської (кол. Пилипівська) по лінії забудови розташовано прибутковий будинок олександрівського купця Мінаєва О. А.

У березні 1908 в міську управу О. Мінаєв звернувся з проханням дозволити виконати відповідно до наданого проекту перебудову двох одноповерхових будинків по вул. Олександрівській, які йому належали.

Полягала перебудова в надбудові других поверхів до існуючих одноповерхових будинків і будівництві між ними двоповерхового будинку – вставки та прибудови нового двоповерхового корпусу з боку вул. Пилипівської. Виконував проект земський інж. І. Бучинський.

Передбачалося будівництво великих квартир для здачі в найм і розміщення на першому поверсі і на подвір’ї заїзду для приїжджих. Щоденно до міста прибували люди з інших міст і сіл для торгівлі, закупок, по службових справах. Всі вони потребували притулку. Гподібний у плані двоповерховий комплекс з дворовими флігелями компактно заповнив усю ділянку. Спорудження такого роду будинків обумовлювалося зростаючим припливом населення міста, а також вигідністю вкладення капіталів. Здавалися не тільки квартири, але й кімнати, а також «кутки у квартирах». Одні проживали місяцями, інші – одну ніч. Зняти куток коштувало 2 – 5 крб. на місяць асигнаціями. Плата за ніч була 5 – 10 коп.

Щільна забудова кварталу пояснюється і високою ціною міських ділянок землі. Звідси прагнення отримати максимум прибутку з ділянки, розміщуючи на ній якомога більше корпусів. Забудовники намагалися надавати прибутковим будинкам яскравий індивідуальний вигляд. Це слугувало засобом приваблення великої кількості квартиронаймачів, а якщо звернути увагу на те, що господар будинку мав цегельний завод, то таке будівництво виконувало ще й роль реклами його виробів.

Раніше побудовані одноповерхові будинки О. Мінаєва із червоної керамічної цегли представляли собою зразок провінційної архітектури у псевдоруському стилі.

І. Бучинський використав принцип суцільної забудови «єдиною фасадою». Нове будівництво гармонійно поєднувалося зі старими будовами, і в результаті з’явився двоповерховий єдиний комплекс, стилізований у дусі давньоруського зодчества, що відповідало потребам замовника.

Для прибудови других поверхів у існуючих корпусів були розібрані дахи зі збереженням карнизів, які перетворилися в горизонтальні міжповерхові пояси. Ця тема з’явилася й на нових корпусах. Тема горизонтального членування фасадів виражена у численних поясах і тягах, виконаних на рівні підвіконних поличок, під віконними прорізами, у простінках вікон і дверей і завершується в багатоярусному насиченому деталями карнизі.

Композиція фасадів багатоосьова. Вікна групуються в різних ритмах. Також різноманітний малюнок вікон: прямокутні, циркульні, з променевими перемичками, спарені та ін. Віконні та дверні наличники мають як просту, так і складу форму. Представлені у вигляді декорованих пілястр, напівколонок, з використанням профільної цегли у формі валиків, каблучків, з поличкою.

Велика різноманітність в оформленні сандриків: променеві, циркульні, трикутні, такі, що нагадують кокошники та зірочки. В архітектоніці фасадів присутні також елементи вертикального ритму. Це ризаліти на місці в’їзних наскрізних арок і міжвіконні пілястри на два поверхи, прикрашені фільонками або рустом. Цоколь будинку виконаний із якісної керамічної цегли без облицювання, що характерно для цегляного стилю кін.19 – поч. 20 ст. Будівельний матеріал – цегла – головна особливість будови. Відкрита, непотинькована кладка із цегли надала численні теми деталям будинку і слугувала прикрасою фасадів. Для південного міста, де мало дощів і яскраво світить сонце, контрастні тіні підкреслюють пластику деталей. Цегла то висунута наперед, то заглиблена, то стоїть вертикально на ребрі, перебиваючи монолітні лінії поясів і частин карниза, в якому цегла розміщена кутами одного над другим, в декілька рядів поступовими уступами донизу, цегла перетворюється на зубчики або на сухарики, ставиться рядами у вигляді ромбів.

Прийоми різноманітні. Майстри вкрили всю поверхню фасадів візерунками, не залишаючи гладкої поверхні. Будинок захоплює відвертою декоративністю, пишністю різноманітної орнаментики. Простий у своїй основі візерунок при безкінечних повторах і варіаціях перетворює поверхню стіни на орнаментальне панно. Силуетними акцентами будинку є два вертикальних ризаліти з прямокутними фронтонами та наскрізними арками коробкового абрису (арка з боку вул. Радянської нині закладена). Бокові вертикалі арок підкреслені колонами з декоративним потовщенням унизу у вигляді «диньки».

Обрамлення арок – архівольти, архітектурно оформлені клинчастою перемичкою та завершуються малюнком кокошника. Над прикрашенням будинку попрацювали також ковалі. На рівні другого поверху балкони виконані з ажурним огородженням. Ковані елементи зустрічаються також на рівні першого поверху у вигляді мережаних навісів над входами в будинок. Дах має просту двосхилу форму.

На сьогодні дах вкритий хвилястими азбестоцементними листами. Внутрішнє планування секційне. Сходинки бетонні, двомаршові. Архітектурне рішення дворових фасадів лаконічно просте.

Сучасне використання прибуткового будинку О. Мінаєва – багатоквартирний житловий будинок. Технічний стан будинку вкрай незадовільний. Крім численних тріщин на фасадах, зовнішній вигляд погіршує двокольорове біло-зелене фарбування цегляної стіни, що порушує єдність пластики деталей.

[Державний архів Запорізької області – Ф. 24, оп. 1, спр. 753. – Арк. 143-144.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., кн. 1 (Запоріжжя), с. 77 – 79.

Більше фотографій: commons.wikimedia.org