Завод «Запоріжсталь» (№ 72)

Тетяна Кригульська, Лариса Малихіна, Тамара Шевченко

Розмір зображення: 632:387 піксел

Будинок заводоуправління

Будинок заводоуправління металургійного комбінату «Запоріжсталь», 1927-1947 (іст.). Вул. Південне шосе, 72.

Будинок був зведений у 1933, відбудований у 1947. Чотириповерховй, цегляний, оштукатурений, прямоугольної в плані форми.

Крила будинку з’єднуються п’ятиповерховою баштою з куполом, в якій розташований центральний вхід. Архітектурне рішення виконано в стилістиці ретроспективізму, з використанням класичних архітектурних форм і деталей.

Одночасно з будівництвом Дніпровської гідроелектростанції розпочалося будівництво крупного промислового комплексу чорної та кольорової металургії. Головним стало спорудження Дніпровського промислового комбінату (Дніпрокомбінату), куди на початку входили заводи: листових сталей (згодом «Запоріжсталь»), коксохімічний, шамотний, феросплавів, ремонтно-механічний (РМЗ), алюмінієвий комбінат, завод інструментальних сталей (згодом «Дніпроспецсталь»).

Будівництво найбільшого заводу із усього металургійного комплексу розпочалося у 1931 на основі рішення Вищої Ради народного господарства СРСР від 3.05.1929. Будівництво йшло під патронатом наркома важкої промисловості Г. Орджонікідзе, який неодноразово бував тут. 22.01.1931 на проммайданчику Дніпрокомбінату бригада І. Цимбала і З. Хайруліна уклали в котлован перші кубометри бетону. Металургійний завод почав діяти 16 листопада 1933, коли на доменній печі № 1 була зроблена перша плавка чавуну.

У травні 1934 «Дніпрокомбінат» розформували, а ряд заводів – металургійний, інструментальних сталей, феросплавів, шамотний, РМЗ об’єдналися в комбінат «Запоріжсталь», директором якого призначили І. Рогачевського (репресований у 1937). У 2000 на території заводу встановлене погруддя І . Рогачевського.

У 1935 стала до ладу перша мартенівська піч, а через два роки почав діяти перший в країні слябінг. Дещо пізніше були збудовані і введені в експлуатацію цехи з виробництва гарячекатаного і холоднокатаного листа. У 1939 заводи комбінату «Запоріжсталь» стали самостійними підприємствами з такою назвою: «Запоріжсталь» (металургійний завод), електрометалургійний завод («ЗГС») перейменований на «Дніпроспецсталь»; завод вогнетривів (колишній шамотний); завод феросплавів.

З 1937 по 1948 директором заводу був А. Кузьмін. У 1966 на будівлі заводоуправління відкрито меморіальну дошку з мармуру А. Кузьміну з написом.

Часто підприємство відвідував нарком важкої промисловості Орджонікідзе Г.К. У 1966 на фасаді заводоуправління встановлено гранітну меморіальну дошку на згадку про ці події.

18.08.1941 завод призупинив роботу. У жовтні в важких фронтових умовах було демонтовано, завантажено та відправлено на Схід 50 тис. тонн унікального металургійного обладнання.

Після визволення Запоріжжя від німецьких загарбників у жовтні 1943 почалася відбудова заводу. З Уралу та Сибіру поверталося обладнання. У 1949 відродження «Запоріжсталі» завершилося.

З 1956 по 1982 комбінат очолював Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії Л. Юпко, з 1982 по1986 О. Герасименко, з 1986 по 30.07.2012 – Герой України В. Сацький.

Кращі технічні розробки заводу удостоєні 40 золотих, 100 срібних та 276 бронзових медалей ВДНГ СРСР. Праця 10 металургів відзначено званням Героя Соціалістичної Праці, 30 – Державними преміями.

4.01.1997 комбінат реформовано у відкрите акціонерне товариство (ВАТ) «Запоріжсталь», яке експортує свою продукцію більш ніж у 50 країн світу.

Пам’ятний знак на честь 50-річчя залізничного цеху комбіната «Запорожсталь» (іст.). Залізничний цех комбінату організований у 1934 на базі транспортного відділу Дніпробуду і мав назву «Заводська експлуатація». У квітні 1987 залізничний цех реорганізований в Управління залізничного транспорту, до якого ввійшли: цех експлуатації, цех ремонтного складу, цех поточного утримання і ремонту шляхів.

Оснащення залізничного транспортного комбінату включає 80 тепловозів серії ТГМЦ і ТЕМ-2; 1500 вагонів, 21 кран, 12 бульдозерів, 13 екскаваторів. Загальна довжина залізниці 242,7 км. На станції «Східна» біля будівлі Управління залізничного транспорту в 1984, на честь 50-річчя введення в дію цеху, встановлено пам’ятний знак – на бетонному постаменті – паровоз «9П-260» з написом .

Цех, в якому працював Герой Радянського Союзу Цибульов О.І., 1932 (іст.).

Вул. Південне шосе, на території заводу «Запоріжсталь». Будівля фасоноливарного цеху триповерхова, цегляна, оштукатурена, дах під залізом. Розміри по периметру 16,7х6,5 м, висота 9,6 м. У цьому цеху з 1936 до 1940 працював формувальником О. Цибульов.

Цибульов Олександр Іванович (1916-1944) – навідник гармати окремого артдивізіону 5-ї повітряно-десантної бригади 3-го повітряно-десантного корпусу 40-ї Армії Південно-Західного фронту. Уродженець с. Ракітне Бєлгородської області (Росія). На фронті з червня 1941. 21 вересня 1941 в районі х. Крижки (Сумська обл..) підбив 3 танки, був поранений, але залишився в строю. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 20.11.1941.

Загинув 27.08.44 в бою. Похований у с. Снейки Шауляйського району (Литва).

У 1970 на фасаді цеху встановлено чавунну меморіальну дошку з барельєфним портретом О. Цибульова.

[Открытое акционерное общество “Металлургический комбинат “Запорожсталь”. – Запорожье, 1998. – С. 6-51; Металлургический комбинат “Запорожсталь”. – Запорожье, 1993. – С. 3-6; Сергеева И.М. Звезды “Запорожстали”. – Днепропетровск, 1987. – С. 3-12; Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. – М., 1988. – Т. 2. – С. 705.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 201 – 202.

Довідка у Вікіпедії:

Більше фотографій: