Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2010 р. Музеї-бомжі

Наталя Дмитренко

Дата: 02.10.2010

Скандал щодо ймовірного виселення з території Лаври (точніше – Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника) музейних установ та художніх майстерень, що розгорівся у липні після візиту до Києва глави Російської православної церкви Кирила, тривалий час супроводжувався лише чутками й туманними поясненнями чиновників.

Днями депутат Київради Олександр Бригінець надав ЗМІ документи, в яких читаємо, що музейні установи на святій лаврській землі державі таки не потрібні (хоча більшість спостерігачів переконані, що всі ці маніпуляції з передачею Лаври пов’язані з бажанням УПЦ (МП) одноосібно заволодіти територією).

Як відомо, 15 липня цього року Київська міська рада прийняла рішення про безплатну передачу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у державну власність, відтак заповідник переходить у підпорядкування Міністерства культури й туризму. Передача здійснюється за умови виконання п. 3 цього документа, згідно з яким приміщення заповідника тільки тоді перейдуть у державну власність, коли кiлька музеїв, розташованих на його території, розмістять на площах, що належать до державної власності.

Мова про три музеї: Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Музей книги і друкарства України. Проте вже 5 серпня у Кабміні вирішили, що цей пункт Київрада повинна скасувати – про це йдеться у протоколі наради, що проводив заступник міністра Кабінету Міністрів Юрій Аністратенко. Належні правки вже внесено у проект рішення, котре мають проголосувати на черговій сесії Київської міськради.

«Найближча сесія Київради відбудеться 7 жовтня, – повідомив «УМ» Олександр Бригінець. – Не відомо, чи там будуть порушувати це питання. Але як попереднє рішення пройшло без голови комісії (Бригінець – голова постійної комісії з питань культури і туризму. – Ред.), так і це може пройти».

Бригінець показує ксерокопію проекту рішення з підписами заступників міського голови Олександра Попова – Олександра Пузанова та Леоніда Новохатька, а також начальника Головного управління культури і мистецтв Світлани Зоріної.

Як повідомив член Гуманітарної ради при Президенті Іван Драч, 6 жовтня має відбутися чергове засідання, де вони порушать перед Президентом це питання: «Я мав розмову з Ларисою Скорик, і ми захищатимемо ці всі музеї. А що з того буде – я не можу сказати».

Серед захисників музеїв є також колишній директор заповідника Сергій Кролевець. 13 років на цій посаді зробили з нього професіонала в музейній справі. «Відселення планують здійснити впродовж року – куди, в які приміщення? Невідомо. Які гроші? Який час на побудову експозиції? А музей – не монастир. Це дуже складна інженерна інфраструктура. Немає випадків в історії, коли за рік будували музей».

Сергій Кролевець пригадує, як на переселення фондів Музею народної архітектури та побуту з кірхи на Лютеранській у приміщення заповідника пішло кілька років. Увесь цей безлад він пояснює відсутністю в Міністерстві культури кваліфікованих музейних працівників, які могли б курирувати цю галузь.

Як не дивно, але в цьому хорі не чути голосів самих музейників, представників закладів, що скоро підуть по Києву з торбами (як це сталося з Музеєм історії Києва, що виселили з Кловського палацу й досі не знайшли приміщення). «Люди залякані, – каже Кролевець. – Зараз заповідник переживає хвилю звільнень». Отже, ці музеї навіть не потрібні людям, що створювали експозиції?…

Колись добрі люди переховували в себе вдома ікони з виселених церков та монастирів. Невже тепер нам доведеться переховувати твори Марії Приймаченко, увесь український наїв чи гуцульські килими – до кращих часів?

Джерело: “Україна молода”