Білецький Ієремія (перед 1717 – 1768 рр.)

БІЛЕЦЬКИЙ ІЄРЕМІЙ СТЕФАНОВИЧ – київський золотар, жив на Подолі, де мав власну садибу і будинок. У 1733 р. канцелярист генеральної військової канцелярії Стефан Лукомський згадує в автобіографії київського «Ярему Золотаря», який може підтвердити правдивість цієї біографії. Після смерті майстра (1768) садибу відібрав магістрат і продав за 401 крб. ковальському цеху. Будинок залишився дружині небіжчика – Марії Білецькій і його синові Василю.

З виробів Білецького збереглися:

срібний потир (Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник, № 611) з тавром майстра – «IB» і написом:

«Сей келихъ надал рабъ божий честній іеромонахъ Петроній єклезіарха пещері препод. Антония тут же до храму Воздвіженія честного креста 1719»;

дерев’яний хрест (Державний історичний музей УРСР у Києві, № 4571) з підписом: «Сей крестъ господен надалъ рабъ божий Ієремей Стефанович Белецкий злотник кієвскій 1720, апр. 1»;

срібна з черню оправа (Державний історичний музей УРСР у Києві, № 4371) з таким підписом на спідній дошці: «Сіє євангеліє делал Ієрємей Белецкий злотник Киевский» та написом:

«Року 1722 декабря 2 сооружіся сіє євангеліє до обителі Печерской за благословенієм пречестного отца Іанікія Сенятовича архимандрита Печерского стараніем честнаго ієромонаха Артемия Арешкієвича із Шклова»;

оправа євангелія (Державний музей українського образотворчого мистецтва УРСР, № 265) з підписом: «Маістерь сєго дела Єремея Белецькі»;

євангеліє, оправлене майстром у 1727 р. (Оружейная палата московского Кремля, № 15465).

Центральний державний історичний архів УРСР у Києві, ф. 62, оп. 4, спр. 1, 1769 p., арк. 1; О. И. Левицкий, Автобиографическая «сказка» малороссийского летописателя Стефана Лукомского. – «Киевская старина», 1890, сентябрь, стор. 484.

Джерело: Петренко М.З. Українське золотарство 16 – 18 ст. – К.: 1970 р., с. 150 – 152.