Частина 8: Готичні шпилі – невже це Америка?

Немає більш захопливої справи в новому місті, як архітектурна мандрівка стилями і епохами, зокрема якщо ви на іншому континенті

Неоготика (англ. Gothic Revival – «відродження готики») – художній стиль XVIII і XIX ст., Запозичують форми і традиції готики. Неоготика зародилася у Великобританії, але набула поширення також і в континентальній Європі, і навіть в Америці.

Я вже зазначав, що сучасний вигляд американських міст маскує враження того, що ти перебуваєш на іншому континенті, виставляючи на показ знайомий нам європейський фасад. Значну роль у цьому відіграють європейські архітектурні стилі, поширені у США, які є ще одним уособленням нерозривної єдності американців з їх історичною батьківщиною. В цій частині нашої подорожі США, пропоную вам мандрівку вулицями американських міст. Але ми шукатимемо не хмарочоси ці ресторани, а вивчатимемо застиглу в камінні енциклопедію американської архітектури.

Я вже звертав увагу на будівлі з коричневої цегли з білими портиками, вікнами зі ставнями чи класи стичні будівлі з вежею посередині. Усі вони зведені у стилі британської георгіанської архітектури (Georgian architecture). Загалом під терміном георгіанської архітектури в англомовних країнах намагаються об’єднати усі стилі характерні для Британії та її колоній у XVIII ст. В Америці так зване нео-палладіанство (різновид класицизму) колоніальної георгіанської архітектури стало ширше відоме як т.з. «федеральний стиль архітектури». Цим американці навіть про значній близькості архітектури з Британією напевне бажали підкреслити свою окремішність. На відміну від барокового стилю, який передував георгаінській архітектурі, остання була більш доступна і поширилася не тільки серед найвищого класу, але й в середніх щаблях американського суспільства.

Треба відзначити, що «федеральний стиль архітектури» по сей день не залишив американської архітектури, тому автентичні будівлі зведені в XVIII ст. –поч. XІX ст. недосвідченим оком насправді важко відрізнити від численних пізніших повернень до його використання.

Лютеранська семінарія в Гетисбергу в стилі георгіанської архітектури

До особливостей георгіанства відносяться симетричне планування будівлі при її проектуванні. Фасади будинків у георгіанському стилі складені з плоских червоних (у Великобританії) або різнокольорових цеглин (у США і в Канаді) і потинькованого білого орнаменту. Орнамент, як правило, зроблений у вигляді майстерно виконаних арок і пілястрів. Вхідні двері пофарбовані в різні кольори і у своїй верхній частині оснащені пропускають світло, відкриваються віконцями. Будинки оточені з усіх боків цоколем. Практично уся стара частина Філадельфії зведена в георгіанському стилі.

Будівлі моравського коледжу в Віфлеємі – гарна стилізація під георгіанську архітектуру

Ратуша в Алентауні в георгіанському стилі

Після 1840 р. в США георгіанська архітектура почала поступово поступатися місцем численним стилям спрямованим на повернення до класичної європейської архітектури – т.з. вікторіанській архітектурі (англ. Victorian architecture). Під цим терміном в англомовних країнах розуміють усе різноманіття різновидів еклектичного ретроспективізму, поширеного за т.з. вікторіанської доби (1837-1901 р.). Домінуючим напрямком в вікторіанській архітектурі була неоготика. Початком цього напрямку у США є відтворення європейської готики, хоча не у класичному неготичному, а дещо спрощеному стилізованому вигляді.

Споруди Ліхайського університету несуть на собі відбиток неготичної вікторіанської архітектури – бібліотека Ліндермана до і після перебудови

Загалом в Америці у цьому стилі побудовані споруди університетів та коледжів і церкви. Цей стиль в американських університетах я б назвав «а-ля Кембридж», натомість «прогресивніші» американські студенти називають його «а-ля Гогвортс». Численні зразки такої архітектури ми можемо знайти і у Віфлеємі, зокрема, у Ліхайському університеті чи у Південному Віфлеємі у храмах, збудованих у ХІХ ст. Ретельно складені споруди з блакитнуватого та рудого каменю тутешніх гір надихають.

Церква засновника Ліхая – Аси Пакера, збудована 1890-1891 р.

Будинок випускників Ліхайського університету в вікторіанському стилі та пам’ятник Асі Пакеру

Будинок випускників нагадує за формами один з мавзолеїв на київському байковому кладовищі

Церкви Південної частини Віфлеєму виконані в неготичному стилі

В експериментах повернення до різних європейських стилів на американській землі інколи можна відшукати справжні цікавинки. Наприклад в неоготичній будівлі зали Коменського в Віфілеємі виразно проглядається напівкругле романське вікно. Розділене навпіл колонкою – т.з. біфоріум.

Арка розділена колонною так званий – біфоріум –цікавий елемент Зали Коменського Моравського коледжу в Віфлеємі

Або чого вартий оцей типово романський наскрізний аркатурний пояс з коротких колон на абсиді кафедрального англіканського собору в південній частині Віфлеєму.

Романський аркатурний пояс на абсиді однієї з церков Віфліеєма

Деякі зразки «вікторіанського» стилю ми можемо також побачити і в історичній частині Алентауна. Численні приватні будинки у районі Західного парку стилізовані під вікторіанську архітектуру.

Цікаві пам’ятки вікторіанської архітектури можна побачити у колись мексиканському, а тепер американському Галвестоні на узбережжі Мексиканської затоки, зокрема, чарівний Палац Єпископа.

Палац єпископа у Галвестоні

Вікторіанська архітектура для нас, українців, не є зовсім чужою, бо захоплення неоготикою на зламі століть охопило і Україну. Згадаймо лише чудові неоготичні костели у Києві та Фастові.

Миколаївський костел у Києві

Вікторіанський стиль знайшов своє поширення не тільки в архітектурі, але й в інтер’єрах, одязі і іншому.

Вікторіанський стиль втілився у розкішних дамських сукнях епохи, а також у…

інтер’єрах…

та меблях

Зокрема спадщиною вікторіанської епохи є розкішні дамські корсети, які коригували фігуру і досі залишаються улюбленою зброєю слабкої статі.

Занурюючись в стару американську культуру, розуміння самої архітектури замало. Слід познайомитися з образотворчим мистецтвом та модою того часу. Цікаво, що образотворче мистецтво в колоніальній Америці спочатку обслуговувало верхівку суспільства працюючи в характерному для Європи помпезному стилі рококо. Відвідавши зведений в вже описуваному «федеральному стилі» художній музей в Алентауні оглянемо деякі полотна того часу.

Художній музей в Алентауні

Портрет Анни Пенн Ален (амер. худ. Гілберт Стюард, 1755-1828) – до речі онучки описуваного нами раніше Вільяма Аллена –засновника Алентауна, є прикладом урочистого портрету в стилі рококо (біля 1795 р.). Маючи практику в Британії, художник переніс свою діяльність на північноамериканський континент.

Портрет Анни Пенн Ален Гілберта Стюарда

Американська революція призвела до демократизації мистецтва. Воно почало орієнтуватися на сцени з звичайного побуту, а не на офіційні композиції. Проте найбільш популярним в перші шість декад ХІХ ст. був пейзаж, зокрема пейзаж дикої природи. Увагу слід звернути на Альберта Берштадта (1830-1920), що походив з Німеччини і творив в стилі романтичного пейзажу. Оглянемо його полотно «Вкриті снігом гірські піки».

«Вкриті снігом гірські піки» Альберта Берштадта

Цікавий приклад обміну елементами одягу між чоловіками та жінками являє собою історія пончох. Станом на ХІХ ст. панчохи вважали за краще носити тільки чоловіки, вони не приховували їх присутності. Панчохи були неодмінним атрибутом гардеробу кавалерів. Жінки стали носити панчохи лише в середині XIX століття, проте цей інтимний елемент одягу ретельно приховувався під багатошаровими спідницями. З 1850 по 1914 років панчохи стали дуже популярні лише серед жінок, тоді як чоловіки почали носити трубкоподібні штани і шкарпетки. Панчішні вироби стають самим модним доповненням до образу, стати володаркою якого вже могла будь-яка жінка. Хоч в той час і не було прийнято показувати панчохи, але це не було перешкодою для їх багатого декорування вишивкою, ажурними візерунками, квітковими візерунками на щиколотці. Мода на це збереглася до нашого часу, а ажурні рослинні візерунки впевнено опанували або всю площину панчохи, або їх верх у вигляді мереживних пасів. В музеї в Алентауні ми можемо побачити також елегантні чобітки того часу – пращури сучасних чобітків на підборах та бутилонів.

Шкіряне взуття ХІХ ст. було не менш елегантне ніж зараз

Георгіанський стиль в США, як і в Європі знайшов своє втілення також в інтер’єрах, меблях, літературі, мистцеві та моді. Тож, якщо бути уважним можна відшукати його в американських пам’ятках матеріальної культури.

Інтер’єр вже знайомого нам Троут-хола в Алентауні виконано в георгіанському стилі

І якщо найхарактернішою його рисою в чоловічому вбранні були парики, то в жіночому закриті, але тим не менш дуже звабливі довгі сукні та неймовірно високі зачіски.

США же існували як незалежна країна, але все ще жила і в нерозривній єдності з культурою своєю материнською країною. Зважаючи на те, що центральна частина старих американських міст досі дихає старими європейськими стилями, тут досі так є затишно.

Південна частина Манхеттену поміж хмарочосів ховає справжні скарби старої архітектури: 1 – Бруклінський міст, 2- собор св. Петра, 3- собор Св. Павла, 4- собор св. Трійці, 5-форт Клінтон, 6- форти Вільямс і Джей, 7-Сіті хол, 8 – Будівля суду Tweed Courthouse

Стару забудову можна відшукати і блукаючи південною частиною Нью-Йорку, особливо варто оглянути блискучий зразок георгіанської архітектури – Собору Св. Павла (- на схемі південної частини Манхеттена). Цей собор був побудований в класичному нео георгіанському стилю архітектором Ендрю Гутером, який реалізував на американській землі проект британського архітектора Джеймса Гіббса.

Собор Св. Павла – єдиний зразок церкви колоніального періоду в Нью-Йорку

Вид на Нью-Йорк часів зведення собору св. Павла

А от церква св. Петра – садиба найстарішої римсько-католицької парафії в Нью-Йорку зведена в 1838 р. у неогрецькому стилі з гранітним порталом, який підтримують шість іонічних колон.

Собор св. Петра – садиба найстарішої римсько-католицької парафії в Нью-Йорку

А ось вивищується і неоготична Троїцька церква – збудована в 1846 р. вона була найвищою спорудою тогочасного міста. Сучасна будівля є вже третьою троїцькою церквою на цьому місці. В 1699 р. перша церква, що стояла на цьому місці згоріла.

Портал собору св. Трійці

Собор св. Трійці – неочікувана перлина в нетрях хмарочосів Нью-Йорку

Головні елементи готичного стилю присутні в соборі св. Трійці

Готичні арки можна побачити навіть на пілоні Бруклінського мосту

Поряд з пам’ятками церковної архітектури в Нью-Йорку можна побачити зразки архітектури військової – наприклад круглий мурований форт Клінтон (Castle Clinton), який спочатку був збудований на острові, для захисту бухти під час війни 1812 року. Пізніше він був сполучений з Манхеттеном і зараз загально доступний.

Форт Клінтон – укріплення часів війни 1812 р.

А на сусідньому губернаторському острові можна оглянути ще один береговий форт Вільямс (Castle Willams, 1807-1811) та земляний – форт Джей (Fort Jay). Гармати форту Вільямс досі дивляться в бік естуарію річки Гудзона та Манхеттена.

Форт Вільямс

та бастіонний форт Джей – приклади фортифікацій молодих США

Цікаві архітектурні та скульптурні пам’ятки ми можемо відшукати в центральному парку Нью-Йорка. Тут наприклад вивищується справжній єгипетський обеліск з храму Клеопатри. Відшукаємо ми тут також пам’ятник дикому літ віну – королю Речи Посполитої та переможцю під Грюнвальдом – Владиславу Ягайло.

Обеліск Клеопатри

Пам’ятник Владиславу Ягайло в центральному парку Нью-Йорка

Не менш цікавими є деякі оригінальні промислові (їх ми розглянемо в наступній частині циклу) чи транспортні споруди. Так в Алентауні можна оглянути унікальний критий дерев’яний міст.

Критий міст а Алентауні

Варто оглянути також своєрідні будівлі 1930-х рр. з характерними металевими протипожежними сходами. Вони нагадують мені чомусь про еру гангстерів та сухого закону.

Характерні житлові та промислові будинки з зовнішніми металевими протипожежними сходами

Як же ж усі ці старі споруди –свідки історії, пам’ятки багатьох архітектурних стилів, надихають у порівнянні з сучасними конструкціями, якими чомусь славиться Америка. Кожна така пам’ятка, на мою думку, золото у порівнянні з величезними монстрами зі скла та бетону.

Наші співвітчизники воліють захоплюватися в Америці хмарочосами

Втім, на жаль, у фотозвітах своїх знайомих на фейсбуці частіше доводиться бачити захоплення такими подібними для всіх американських міст кварталами хмарочосів, які остаточно затирають давню душу континенту. Наслідки поширення культури хмарочосів болісно відчувають наразі кияни в історичному центрі міста, у той же час активно захоплюються ними в Америці.

Ось і закінчилася наша прогулянка архітектурними стилями та епохами. В світлі ліхтарів, що породжують химерні тіні на стінах старих будинків під співи цикад повертаємося до дому (продовження див. тут).

Автор висловлює подяку Фонду Фулбрайта, Маменко М., Козрецькій І, Зіхенгу Ю., Хантеру Б., Нуру М., Дусюку Р., Мун О., Заворотній Г. та всім тим, хто допомагав мені під час мого знайомства з Америкою.

Використані та рекомендовані джерела:

Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця»