Поховання Єфрема, єпископа Переяславського
Євген Кабанець
489.2.20.16.2. Поховання Єфрема, єпископа Переяславського бл. 1098 (іст.).
У південному аркасолії церкви Введення у храм Пресвятої Богородиці.
Єфрем (? – бл. 1098) – церковний, культурний діяч. Був управителем двору київського кн. Ізяслава Ярославича.
Постригся у ченці Печерського монастиря бл. 1061, що викликало гнів князя.
Через переслідування змушений був виїхати до Візантії, тривалий час жив в одному з константинопольських монастирів. Переписав там на замовлення ігумена Феодосія Печерського загальножитійний Студійський статут. Вірогідно, у 2-й пол. 1070-х рр. повернувся на Русь після вдалої духовної кар’єри у греків у сані митрополита. Був призначений на переяславську кафедру, де розгорнув широку будівельну та культурну діяльність, зокрема, спорудив у Переяславі Свято-Михайлівський кафедральний собор, надбрамну церкву св. Феодора, Андріївську церкву, цитадель. Відкрив безкоштовні лікарні для недужих по всій єпархії. Вершиною діяльності Єфрема було будівництво владичого Милитина-града, археологічно досі не атрибутованого. 1091 брав участь у перепохованні мощей Феодосія Печерського в соборі Успіння Пресвятої Богородиці Києво-Печерської лаври.
День пам’яті – 28 січня.
Література:
Києво-Печерський патерик. – К., 1931; Колпакова В. М., Кабанець Є. П. Комплексні медико-антропологічні дослідження святих мощей Києво-Печерської лаври // Дива печер лаврських. – К., 1997; Поппэ А. В. Русские митрополии Константинопольской патриархии в ХІ ст. // Византийский временник. – М., 1968. – Т. 28; ПСРЛ. – М., 1962. – Т. 1 – 2; Словарь книжников и книжности Древней Руси. – Л., 1987. – Вып. 1 (ХI – первая половина ХIV в.); Хрусталев Д. Г. Разыскания о Ефреме. – СПб., 1995; Щапов Я. И. Государство и церковь Древней Руси Х – ХІІІ вв. – М., 1989.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1351 – 1352.