Поховання Симона, єпископа Владимирського

Євген Кабанець

489.2.20.15. Поховання Симона, єпископа Владимирського 1226 (іст.).

Неподалік від старої трапезної.

Симон (? – 22 травня 1226) – церковний діяч, письменник. Постриженик Києво-Печерського монастиря. На поч. 13 ст. став ігуменом монастиря Різдва Пресвятої Богородиці у Владимирі й одночасно духівником великого князя владимиро-суздальського Всеволода Велике Гніздо. 1214 висвячений на єпископа Владимира та Суздаля. Під час міжусобної боротьби між нащадками Всеволода Юрійовича, мусив тимчасово залишити кафедру у Владимирі й переїхати з кн. Юрієм Всеволодичем до Суздаля. Вславився будівельною діяльністю: перебудував 1219 церкву Різдва Пресвятої Богородиці в однойменному монастирі у Владимирі та звів на старих підмурках новий собор Різдва Пресвятої Богородиці в Суздалі 1222 – 25. Один з укладачів «Києво-Печерського патерика» – збірника житій печерських святих, де йому належать «Слово про будівництво Печерської церкви» (між 1222 і 1226), «Послання до печерського інока Полікарпа» і дев’ять оповідань про печерських чорноризців (1225 – 26). У владимирському соборі Успіння Пресвятої Богородиці зберігається кенотаф єпископа.

День пам’яті – 10 травня.

Література:

Абрамович Д. И. Исследование о Киево-Печерском патерике как историколитературном памятнике. – СПб., 1902; Києво-Печерський патерик. – К., 1931; Колпакова В. М., Кабанець Є. П. Комплексні медико-антропологічні дослідження святих мощей Києво-Печерської лаври // Дива печер лаврських. – К., 1997; Ольшевская А. А. Об авторах Киево-Печерского патерика // Литература Древней Руси. – М., 1978. – Вып. 2; ПСРЛ. – М., 1962. – Т. 1: Лаврентиевская летопись; Серафима, игумения. История Киево-Печерской Лавры. – К., 2001. – Кн. 1; Словарь книжников и книжности Древней Руси. – Л., 1987. – Вып. 1 (ХІ – первая половина ХІV в.); Шахматов А. А. Киево-Печерский патерик и Печерская летопись. – СПб., 1897.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1349 – 1350.