Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

Поховання Миколи Святоші

Євген Кабанець

Поховання Миколи Святоші

489.2.20.9. Поховання Миколи Святоші 1143 (іст.).

На центральній ділянці Поховальної вулиці.

Микола Святоша (світське ім’я – Святослав Давидович; ? – 1143) – у хрещенні Панкратій, князь луцький (1099 – 1100) і остерський (1106). Правнук великого київського кн. Ярослава Мудрого. Був одружений з Анною, дочкою великого князя київського Святополка Ізяславича. Зрікся князівської влади. 17 лютого 1106 постригся в ченці Києво-Печерського монастиря, працював у монастирській поварні, був ключником при головній брамі. Зібрав багато книг, які з часом передав монастиреві; замовляв переклади з іноземних мов (зокрема, «Послання папи Лева до Константинопольського патріарха Флавіана»). Пожертвував кошти на будівництво, вважається засновником Свято-Троїцької церкви над Святою брамою і однієї з перших лікарень.

Ім’я Миколи Святоші згадується в Іпатіївському літописі. 1142 на прохання київського кн. Всеволода Ольговича був посередником у дипломатичних переговорах князів чернігівських Давидовичів. Прославився даром чудотворця.

День пам’яті – 14 жовтня.

Література:

Києво-Печерський патерик. – К., 1931; Колпакова В. М., Кабанець Є. П. Комплексні медико-антропологічні дослід-ження святих мощей Києво-Печерської лаври // Дива печер лаврських. – К., 1997; ПСРЛ. – М., 1962. – Т. 1 – 2; Серафима, игумения. История Киево-Печерской Лавры. – К., 2001. – Кн. 1; Словарь книжников и книжности Древней Руси. – Л., 1987. – Вып. 1 (ХІ – первая половина ХІV в.); Уманцев Ф. С. Троїцька надбрамна церква. – К., 1970.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1348.