Поховання Серапіона Александровського (Логиновського С. С.)
Надія Нікітенко
503.1.11. Поховання Серапіона Александровського (Логиновського С. С.) 1824 (іст.).
У південній частині собору Cвятої Софії, в склепі під Свято-Успенським вівтарем, під західною стіною, між похованнями Самуїла (Миславського) та Ієрофея (Малицького).
Серапіон Александровський (світське ім’я – Логиновський Стефан Сергійович; 22. 07. 1748, Александровська слобода, Владимирська губ., тепер м. Александров, Владимирська обл., Російська Федерація – 14. 09. 1824, Київ) – митрополит Київський і Галицький. Народився в сім’ї священика. 1759 – 70 навчався в семінарії Троїце-Сергієвої лаври, завдяки успіхам залишений у ній викладачем латинської мови і географії. 8 лютого 1771 прийняв чернечий постриг, згодом висвячений на ієродиякона, призначений проповідником Слов’яно-греко-латинської академії в Москві. З 1772 – ієромонах, з 1775 – ігумен московського Хрестоздвиженського монастиря, член Московської консисторії, цензор церковних видань.
1776 переведений ігуменом у московський Знаменський монастир, 1779 рукоположений на архімандрита московського Богоявленського монастиря.
Перебуваючи на останній посаді, весь 1782 правив у санкт-петербурзьких храмах як архімандрит і проповідник.
10 червня 1788 у московському Свято-Успенському соборі висвячений на єпископа Дмитровського, вікарія Московської єпархії. На цій посаді понад 11 років був головним помічником митрополита Московського Платона (Левшина), у зв’язку з хворобою якого з 1792 на представлення владики керував всією єпархією. 1798 призначений членом Московської синодальної контори. З 21 жовтня 1799 – архієпископ Казанський і Симбірський. З 11 грудня 1803 – митрополит Київський і Галицький, архімандрит Києво-Печерської лаври, член Святійшого Синоду.
Прибув у Київ в лютому 1804. Як протектор Києво-Могилянської академії 1806 склав проект розвитку академії, сприяв відзначенню кращих студентів, підвищенню заробітної плати викладачів (з 1807 вона зросла вдвічі), наданню матеріальної допомоги нужденним студентам. Після пожежі 1811, коли вигорів майже весь Поділ з академією і монастирями, розпорядився видати навчальному закладу 8 тис. крб. з коштів друкарні Києво-Печерської лаври, 1812 було виділено ще понад 29 тис. крб., дозволив збирати пожертвування на відновлення старого академічного корпусу, передав на цю справу власних 2 тис. крб.
За владики Серапіона 1812 оновлено пошкоджену 1807 блискавкою баню на дзвіниці собору Святої Софії. 1819 до центральної частини хлібні прибудовано ризаліт. Владика щодня служив утреню й обідню в домовій церкві будинку митрополита. У січні 1822 митрополит за власним проханням був звільнений на спочинок через хвороби. За тривалу службу отримав повне жалування і провізорський оклад по штату митрополичому й архімандрита Києво-Печерського. Залишив щоденник київського періоду (опубл. 1882).
Надгробок цегляний, зацементований, побілений. На стіні – металева табличка з меморіальним написом.
Література:
Аскоченский В. И. Киев с древнейшим его училищем – Академией. – К., 1856. – Ч. 2; Евгений (Болховитинов). Описание Киевософийского собора и Киевской иерархии. – К., 1825; Лабінський М. Г. Александровський Стефан // Києво-Могилянська академія в іменах ХVII – XVIII ст.: Енцикл. видання. – К., 2001; Нікітенко Н. Під покровом Святої Софії: Некрополь Софійського собору в Києві. – К., 2000.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1507.