Житлові будинки (№ 187)

Олена Кузьменко

Розмір зображення: 752:564 піксел

Будинок № 187. Фото 2008

Житлові будинки, 1934 р. (архіт.). Просп. Соборний, 187, 230. Два однакових по архітектурному 5-ти поверхових житлових будинки, що стоять один напроти одного, між вулицями Лобановського і Трегубенка, утворюють ансамбль. Автори -архітектори Г. Орлов, П. Сталін. Збудовані в стилі Ар Деко.

Будинки проектувались і споруджувались у перехідний етап в історії радянської архітектури – від авангарду до освоєння класичної спадщини. Даний проект є прикладом раннього конструктивістського періоду, коли вплив на архітектуру класики, що відроджувалась, був ще незначним, що 232 дозволило архітекторам захопитись міжнародним мистецьким стилем Ар Деко. Це захоплення знайшло відображення у низці композиційних прийомів, застосованих у спорудах довоєнного часу, а саме: чіткій класичній симетрії і врівноваженості композицій фасадів, в яких поєднуються активна пластика об’ємів, чергування глухих поверхонь стін і скління, регулярність, класичність окремих елементів і мотивів.

П’ятиповерхові цегляні будинки ідентичні, секційного типу, з вісьмома під’їздами, встановлені на стилобатах. Крайні секції розгорнені на 90 градусів, що плану будівлі форму каре. Квартири запроектовані повнометражними. Композиція фасаду кожного з будинків тричастинна. Кутові секції, що виступають у бік вулиці, відіграють роль ризалітів. Фасади мають горизонтальне членування між другим і третім поверхами, що розбиває об’єм на два яруси.

Нижній ярус декорований у вигляді двоповерхової колонади. Квадратні в плані пілони зі стилізованою капітеллю підтримують лаконічний за оформленням антаблемент, який в центральній частині будівлі розкріпований у місцях, де влаштовано входи до вбудованих нежитлових приміщень. Входи акцентовані глибокими перспективними порталами. Другий поверх будівлі вирішений у вигляді глибоких лоджій з бетонною огорожею. Перший поверх оформлений вітринами магазинів. Нижні два поверхи фанеровані бетонною плиткою з правильною швів. Облицювання верхніх поверхів бетонною плиткою нагадує античну кладку з різною висотою горизонтальних швів.

Для оформлення верхніх поверхів вуличних фасадів і ризалітів використано один і той же мотив. Горизонтальний ряд лоджій п’ятого поверху ритмічно перерізується глибокими двосвітними лоджіями, оформленими перспективними рамами – наличниками що асоціюються з багетами картин. Зверху рами прикрашені замковим каменем, знизу перерізані балконом простої геометричної форми з глухим огородженням. Вікна на фасадних стінах розміщені попарно, мають просту прямокутну форму. Важкий карниз у формі параболічного заокруглення з великим завершує будинок. Вище карнизу встановлений аттиковий парапет.

В архітектурній спадщині міста ці будівлі займають особливе місце як зразки архітектурного стилю Ар Деко. Об’єм і площина, локальний колір, ритм і матеріал – самі по собі, без додаткових образотворчих засобів створюють повнокровний художній образ. Автори проекту узагальнили розуміння композиції і звели форму будівлі до лаконічної геометричної фігури. Монументальність форм посилена монохромністю і єдністю площини та пластики. Несподівані вкраплення у стінні площини ніш четвертого і п’ятого поверхів сприймаються подібно до урочистого музичного ритму. Здається, що будинки готують глядача до споглядання панорами Дніпрогесу. На час свого спорудження ці будівлі, за задумом авторів, завершували головну магістраль міста.

Будинки отримали назву – «Будинки Орлова», є цінними зразками житлового будівництва.

[Лавров В., Орлов Г. Большое Запорожье // Архитектура СССР. – № 12. – 1939. – С. 53.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 231 – 233.

Більше фотографій: