Житлові будинки (№ 193)
Олена Кузьменко
Розмір зображення: 1208:489 піксел
Фото 1980-х рр.
Житлові будинки, 1952-1955 рр. (архіт.). Просп. Соборний, 193, 234. Житлові будинки завершують забудову головного проспекту міста Запоріжжя. Одночасно вони становлять частину архітектурного ансамблю однієї з головних площ міста – площі Леніна тепер пл. Запорізька). Архітектори Г. Вегман, Е. Бельман.
Проект будинків, виконаний на замовлення Гіпромезу, був узгоджений 19.07.1952 р. Проектуванням займалося Харківське відділення „Міськбудпроекту” під керівництвом Г. Вегмана.
Парадна площа, згідно проекту, оформлювалась в стилі післявоєнної пишної класики – т. зв. радянського (або сталінського) ампіру. Головними акцентами кутових споруд стали будинки – "башти", що нагадують обеліски на честь перемоги радянського народу у війні. В композиції головних фасадів використані великомасштабні ордерні деталі, барельєфи і ліпнина. Архітектурна "зовнішність" будинків відображає особливості післявоєнного періоду розвитку радянської архітектури з її тяжінням до урочистих монументальних композицій і надмірного декору фасадів.
Основним зразком для мотивів ліпного оздоблення стін слугувало українське бароко з використанням іонічного ордеру. На ярусах башти розміщувались написи-гасла: «Слався наша Батьківщина», «Вперед до комунізму”. Фасади будинків прикрашали безліч зірок, бельведер – головний символ держави – серп і молот. Центральні осі фасадів житлових корпусів підкреслювались аттиками з ажурними бетонними огорожами – арабесками. Балкони, що спираються на кронштейни, мали балюстрадні огорожі. Карниз і міжповерховий горизонтальний пояс були оздоблені багатоярусною тягою і рядами іоніків. Українське бароко знаходило своє в декоруванні напівколон верхніх поверхів виноградною лозою. Стіни фасадів були облицьовані керамічною плиткою.
У розпал спорудження подібних будинків у радянській архітектурній науці відбулись принципові зміни з ідеологічних міркувань. 30.11.1954 року в Москві пройшла Всесоюзна нарада будівельників, архітекторів і працівників промисловості будівельних матеріалів, будівельного і дорожнього машинобудування, проектних науково-дослідних організацій, на якій були присутні представники партії і уряду на чолі з М. Хрущовим. Архітекторів звинуватили «не в некритичному до використання класичної спадщини, але й в безпринципному до досвіду нашого часу» (?!).
Після прийняття у 1955 ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про усунення надмірностей в проектуванні і будівництві", яка визначила подальший шлях розвитку радянської архітектури, завершення будівництва житлових будинків відповідно розробленому проекту стало неможливим, не зважаючи на те, що всі їх деталі були вже виготовлені. Кутові будинки – «башти» залишилися недобудованими.
Будівельні плани були реалізовані тільки в семи житлових поверхах без передбачуваних прикрас. Не дивлячись на це, будинки єархітектури міста першої половини 1950-х рр.
[Хмельницкий Д. Зодчий Сталин // Новое литературное обозрение. – М., 2007; Архитектура СССР. – 1933. – № 3-4.]
Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., кн. 1 (Запоріжжя), с. 233 – 235.