Кіноконцертний зал (№ 183)

Олена Кузьменко, Іван Сьомочкін

Розмір зображення: 763:445 піксел

Фото 2011

Кіноконцертний зал ім. М. І. Глінки (Запорізька обласна філармонія), 1953 (архіт.). Просп. Соборний, 183. У північно-східній частині сучасного Запоріжжя, в межах нового міського центру, що почав формуватися в 1930-х рр. Становить архітектурну домінанту на проспекті між вулицями Добролюбова і Трегубенка.

Будинок кіноконцертного залу ім. М. І. Глінки зведено за проектом радянського архітектора Г. Вегмана (1903-1973) та за участю інженера В. Шапильського. Перші роботи Вегмана виконані в стилі раннього конструктивізму. Г. Вегман підтримував товариські стосунки з К. Малевичем, В. Мейєрхольдом, В. Маяковським. 1933 – 1944 він працював в майстерні Моссовєта, був доцентом Московського архітектурного інституту. Його післявоєнна діяльність пов’язана з будівництвом і відновленням міст України. В січні 1945 його було призначено керівником майстерні Українського відділу Міськбудпроекту. Основні проекти архітектора реалізовані для м. Запоріжжя.

Територія, де знаходиться пам’ятка, до Другої світової війни входила до запроектованого російськими архітекторами – братами Весніними Соцміста. Новий кіноконцертний зал мав заступити свого попередника – монументальну споруду кінотеатру, зруйновану в роки війни. Ділянка була вибрана південніше – між вулицями Добролюбова та Трегубенка. Перед війною тут стояли три житлові будинки. На їх місці, на центральній вулиці Запоріжжя було збудовано один з кращих багатопланових архітектурних ансамблів міста. Перед фасадом споруди кіноконцертного залу у 1956 було встановлено пам’ятник видатному композиторові М. Глінці (автор скульптури А. Страхов).

В 1957 при кіноконцертному залі створено симфонічний оркестр. Його диригентами були відомі діячі культури України. Першим художнім керівником оркестру було призначено лауреата І-го Республіканського конкурсу молодих диригентів України Ю. Луціва, з 1961-1985 оркестром керували заслужений діяч РРФР А. Акопян, Ф. Комлєв, заслужений діяч мистецтв С. Дудкін. Велика заслуга в підвищенні професійної майстерності музикантів належить диригенту В. Данилову. З 1987 оркестром керує народний артист України В. Редя. 1977 оркестр отримав звання дипломанта Всесоюзного конкурсу професійних музичних колективів, в 1993 став лауреатом премії ім. І. Паторжинського Українського фонду культури.

Запорізький симфонічний оркестр брав участь у міжнародному фестивалі «Київ, музика, фестиваль», 1994, «Музична весна-97» 230 (Доброцена, Угорщина). З 2000 оркестр отримав назву академічного.

Композиція споруди, яка складається з концертного залу ім. М. І. Глінки та кінотеатру (колишній кінотеатр «Родина»), багатопланова.

Будівля монументальна, мурована зі штучних кам’яних блоків, триярусна. Оформлена портиками від центрального та бічних фасадів з виділеною фронтоном підвищеною частиною головного гдядацького залу зі сценою. З боків будівлю фланкують ліхтарі оригінальної конструкції Об’ємно-просторова композиція споруди, будучи підпорядкована ідеям класичної та античної архітектури, водночас не пориває з архітектурою попередньої доби -1920-1930-х рр., що виявляється у виважених формах екстер’єру, використанні гранчастих стовпів замість колон, відсутності перевантажень в орнаментиці.

Головний фасад будівлі вирішений у формі шестиколонного портика, бічні фасади – з заглибленими атріумами. Школа фундаменталізму та конструктивізму дозволила архітектору створити функціонально складну будівлю з надзвичайно зручним внутрішнім плануванням. В об’ємі першого ярусу розміщені вестибюль концертного залу та зала кінотеатру (колишнього кінотеатру «Родина»), до якого влаштовані входи від бічних фасадів. В бічних об’ємах, що утворюють заглиблені атріуми кінотеатру, у три поверхи розташовані службові приміщення.

Об’єм другого ярусу вирішений у класичному стилі. Гранітні колони з капітелями коринфського ордеру, кесована стеля, галерея у верхньому ярусі, погруддя видатних діячів культури створюють атмосферу урочистості та піднесення. Не менш урочисто виглядає вестибюль, оформлений гранчастими колонами та барельєфами на стінах першого поверху. На другий поверх ведуть сходи, оформлені балюстрадою. Особливо яскраво і вишукано декорована зала – основне ядро об’єму. Залу по периметру оперезує балконна галерея з масивними простінними півколонами, увінчаними коринфськими капітелями. Заглиблення сцени фланкують канельовані пілястри, плафон, опоряджений профільованими кесонами, які оздоблені багато прикрашеними розетками.

В оздобленні екстер’єру будівлі архітектор поєднав класичні елементи з радянською символікою. Зокрема, у капітелях стовпів в рамках ордерної системи присутні зображення зірок, серпа і молота, колосся пшениці, ліри, кінематографічної стрічки (аттик над портиком). Одночасно в оформленні присутні класичні елементи: пояс йоніків балконної плити, акант на консолях, традиційні маскарони. У капітелях пілястр бічних фасадів стилізовані маски поєднані з мотивом сходу сонця, що зближує це оформлення зі стилем Ар Деко.

За стильовими ознаками пам’ятка становить один з найкращих прикладів архітектури 1950-х рр., в якій поєднані елементи конструктивізму та неокласицизму. Тепер в приміщенні колишнього кінотеатру «Родина» розміщується ресторан «Баден-Баден».

[Державний архів Запорізької області – Ф.Р. 1385, оп. 21, спр. 894. – Арк. 108-109; Архитектура СССР. – № 12. – 1939. – С. 49.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 229 – 230.