Житловий будинок (№ 214)
Микола Андрущенко
Розмір зображення: 943:529 піксел
Фото 2013
Житловий будинок, 1950 (архіт.). Просп. Соборний, 214. Розташований ліворуч при в’їзді до «Вознесенки» з «Соцміста», на розі просп. Соборного і вул. 12 Квітня.
Разом з симетрично розташованим на протилежному боці вулиці подібним будинком формує в’їзну площу до нового району міста, зведено в перші повоєнні роки. Проект розроблено авторськими колективами під керівництвом А. Маторіна і Г. Вегмана.
Споруда складається з двох частин. До восьмиповерхової квадратної у плані житлової башти під тупим кутом за допомогою поворотної вставки приєднано шестиповерховий Г-подібний у плані житловий блок. В нижній частині поворотної вставки облаштовано в’їзд усередину кварталу.
Фундаменти – бутобетонні. Стіни – цегляні з розмивкою швів, частково отиньковані. Дах з горищем критий хвилястою азбофанерою по дерев’яних кроквах. Сходи залізобетонні по металевих костурах. Балкони – із залізобетонних плит, що спираються на металеві отиньковані консолі.
Восьмиповерхова частина будинку складається з однієї житлової секції, шестиповерхова – з семи. До квартир можна дістатися двома входами, а саме: парадним – з площі або проспекту, допоміжним – з внутрішньо квартального двору. У підвалі будинку розміщені складські приміщення.
Архітектурне рішення будинку витримано в стилістиці ретроспективізму, в дусі наслідування класичних архітектурних традицій. Його об’ємно-просторова композиція розроблялася як складова частина єдиного архітектурного ансамблю і являє собою дзеркально-симетричне відображення архітектурної споруди, розташованої на протилежному боці проспекту. Головним є восьмиповерховий об’єм, що виконує роль архітектурної домінанти, всі фасади якого архітектурно оформлені. У шестиповерховому крилі будинку архітектурне оздоблення застосовано лише на головному фасаді, оскільки в повоєнні часи на архітектурне оформлення дворових фасадів не вистачало коштів.
У відповідності до традицій архітектурної класики фасади споруди прикрашені горизонтальними та вертикальними архітектурними елементами. Головний фасад оперезує горизонтальна смуга цоколю перемінної висоти, що обумовлено рельєфом місцевості. По всіх складових частинах будівлі проходять міжповерхові та вінчаючі карнизи, об’єднуючи перші в єдине композиційне ціле. Внаслідок різниці в висоті поверхів основних частин споруди міжповерховий карниз над шостим поверхом висотної башти перетворюється у вінчаючий карниз примикаючого крила.
Архітектурну композицію будинку формують також вертикальні архітектурні елементи. З архітектурної палітри класицизму позичено композиційний прийом об’єднання архітектурним ордером одразу декількох поверхів. Пілястри в два поверхи заввишки пластично збагачують поверхню фасадної стіни між четвертим і шостим поверхом, знаходячи продовження на восьмому поверсі висотної частини будинку. Пілястри прикрашають кути, а також міжвіконні простінки житлової башти.
Згідно з класичними уподобаннями архітектурну домінанту увінчано декоративною баштою зі шпилем. Проїзд у середину кварталу прикрашає оздоблена декоративним обрамленням арка.
Архітектура житлового будинку являє собою вдалий приклад цінної архітектурної спадщини 1950-х рр.
[Иванова А.Д. Планировка и застройка городских жилых районов. – К., 1953. – С. 160-168.]
Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 163 – 164.
Більше фотографій: