Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

Готель «Театральний» (№ 39/23)

Микола Андрущенко

Готель «Театральний» (№ 39/23)

Розмір зображення: 962:719 піксел

Фото 2014

Готель «Театральний», 1950-ті рр. (архіт.) Просп. Соборний, 39/23. На південно-східному боці кварталу, ліворуч від музично-драматичного театру. Головним фасадом виходить на вул. Троїцьку. Одним бічним фасадом виходить на Соборний проспект, другим – на вул. Поштову. Зведений за проектом архітектора Штейнфайєра Л.Я.

Чотириповерхова П-подібна у плані мурована споруда з боку вул. Троїцької має додатковий цокольний поверх. Фундаменти бутобетонні. Стіни – цегляні, отиньковані.

Цоколь облицьовано природним каменем. Дах з горищем критий хвилястою асбофанерою по дерев’яних кроквах. Сходи – залізобетонні по металевих косоурах. Балкони виготовлені із залізобетонних плит, що спираються на металеві отиньковані консолі. Будівля має чітку функціональну побудову. Головний вхід веде до вестибюлю, де праворуч знаходиться зал очікування, з якого можна потрапити до ресторану. В центрі вестибюля розташовані відкриті розпашні сходи на вищі поверхи.

Планувальна схема будівлі – коридорна, з двобічним розміщенням номерів, що мають у своєму складі від однієї до трьох кімнат. В торцевих стінах коридорів розміщено віконні отвори. Відокремлені сходові клітини слугують допоміжними евакуаційними виходами і ведуть у господарський двір.

Архітектурне рішення споруди витримано у стилістиці ретроспективізму. В оформленні фасадів використано класичні засоби архітектурної виразності. За канонами класицизму фасади будівлі урізноманітнені горизонтальним та вертикальним членуванням.

Горизонтальна смуга цоколю перемінної висоти імітує своєрідний подіум, на який спирається будівля. Цоколь обличковано природним каменем. Поверхню фасадної стіни отиньковано з імітацією кладки з природного каменю. На рівні підвіконня третього поверху фасади оперезує міжповерховий карниз.

Завершує споруду розвинений вінчаючий карниз. До вертикальних архітектурних елементів, що декорують фасади будівлі, належать сплощені портики, які акцентують центральний вхід до готелю з вул.

Троїцької, а також вхід до ресторану з Соборного проспекту. Відповідно до класичної традиції, архітектурний ордер об’єднує одразу декілька поверхів. Чотири пілястри заввишки у два поверхи підтримують антаблемент, формуючи парадний вхід. Над ними розташовані ще чотири пілястри, які вивищуються з третього по четвертий поверх, підкреслюючи основну вісь архітектурної композиції головного фасаду.

Парадний вхід прикрашає декоративна арка, прорізана в товщі стіни. Склепіння арки оздоблено кесонами. Набагато простіше оформлений вхід до ресторану, розташованого на бічному фасаді, що виходить на Соборний проспект. Портик, який прикрашає цей вхід, складається з двох пілястр у два поверхи заввишки, які підтримують антаблемент.

Прямокутні вікна обрамлені рельєфними арками. Люнети, утворені дугами арок, оздоблено ліпним архітектурним орнаментом.

Підвіконня прикрашені приставною балюстрадою, що спирається на гранітну полицю цоколя. Поверхні фасадних стін, що формують внутрішній двір, який орієнтовано в бік музично-драматичного театру, оформлено так само, як і головні фасади, що виходять на вулиці міста. Вітраж центральних сходів має архітектурне обрамлення, що складається з бокових пілястр у два поверхи заввишки, на які спирається арка.

Розташовану у внутрішньому господарському дворі димову трубу котельної також архітектурно оформлено. Декоративні пояски поділяють трубу на три яруси. Кожен 144 вище розташований ярус – трохи вужчий за нижній. Поверхню труби отиньковано так само, як і стіни будинку, – під кам’яну кладку. Верхню частину труби, яку видно здалека, оздоблено накладною аркадою. Архітектура готелю належить до цінної спадщини 1950-х рр.

[Архитектурное наследство. Сборник статей. – М., 1985. – С. 33.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 143 – 144.