Автобудівний завод (№ 8)

Лариса Малихіна

Розмір зображення: 800:600 піксел

Фото Бориса Мавлютова з сайту , опубліковане 15 січня 2011 р.

Запорізький автобудівний завод (іст.). Просп. Леніна, 8. Розташований по обидва боки проспекту між автовокзалом № 1 та залізничним вокзалом станції Запоріжжя-1. Огороджений високим цегляним парканом. Комплекс споруд із цегли, бетону та металоконструкцій.

У 1863 в менонітській колонії Шенвізе Олександрівського повіту Катеринославської губернії німецький підприємець Абрагам Якович Копп відкрив майстерні з виробництва землеробних машин і знарядь. Випускалися соломорізки, металеві приналежності до вітряків тощо. Згодом збудували ливарню, слюсарню, токарню, закупили станки.

Майстерні перетворилися на завод. З будівництвом у 1874 Катеринославської залізниці розширилися можливості збуту продукції, що обумовило зріст виробництва. У 1878 в Шенвізе став до ладу завод землеробних машин П. і К. Гільдебрандтів та П. Пріса (пізніше Борман-Шведе). У 1887 з’явилося ще одне крупне підприємство сільськогосподарського машинобудування – завод торгово-промислового товариства «Леппа і Вальмана», що виробляв сіялки, молотарки, віялки, сортировки, соломорізки, черепичні преси, парові котли та інше. Для виробництва сільськогосподарських машин використовувалася велика кількість матеріалів із ковкого чавуну, що ввозився з-за кордону.

Проблему було вирішено з відкриттям у 1907 в Шенвізе заводу ковкого чавуну Коппа і Гелькера, який повністю задовольнив потреби заводів Коппа (в Олександрівську, Хортиці, Кічкасі). На 1910 товариство Коппа стало фірмою сільгоспмашинобудування, в якій було зайнято 800 робітників. За рік випускалося 10 тис. жниварок, 3 тис. букерів, 300 молотарок, 200 соломорізок та ін. Всі чотири заводи прилягали один до одного і займали територію близько 160 тис. кв.м. На 1919 в Олександрівську налічувалось 15 сільськогосподарських підприємств.

5.11.1920 Українське обласне бюро ВРНГ націоналізувало заводи: Леппа і Вальмана (№ 1), Коппа (№ 3), Борман-Шведе (№ 1 2), Коппа і Гелькера (№ 13). 18.03.1921 в День Паризької Комуни став до ладу завод № 3.

Робітники запропонували назвати його «Комунар». У грудні 1921 відбулося об’єднання 15 сільгоспзаводів Запорізької губернії («Південсільмашстрой»), керівництво яким було покладено на завод № 3 «Комунар». 11.03.1923 винесено рішення про злиття чотирьох заводів: 1; 3; 12; 13 в одне підприємство «Комунар», а 1 жовтня завод отримав статус державного підприємства. Першим його директором призначили М. Вітчинкіна.

У 1927 на заводі введено перший на Україні конвеєр зі складання жниварок-самоскидок. Згодом інститут «Дніпромез» спроектував комбайновий цех і у 1930 на ланах Хортицького району було випробувано перший дослідний зразок вітчизняного комбайну. За його впровадження у виробництво 11 заводчан були нагороджені орденом Леніна. На 1935 завод виробляв 40% комбайнів у Радянському Союзі.

З початком Другої світової війни «Комунар» евакуювали до Красноярська, і в 1941 з його конвеєра зійшла перша партія мінометних набоїв, а з 1942 було налагоджено серійний випуск озброєнь.

Після завершення окупації, у 1943, завод повернувся до Запоріжжя. Через рік стали до ладу основні цехи. У перше десятиріччя на «Комунарі» випускалося декілька модифікацій комбайнів – С-6, СК-3, С-4М, підбирач ПК-6, жниварки та пристосування для підбирання трав. У 1952 завод було переобладнано на випуск радіотехнічної продукції (випуск побутового радіоприймача «АРЗ»).

Та вже у 1955 знову повернулись до машинобудівної галузі: з кінця 1958 за дорученням уряду було розпочато випуск перших вітчизняних мікролітражних автомобілів. Відтоді підприємство почало називатися «Запорізьким автомобільним заводом». У 1959 перший дослідний зразок «Запорожця» став експонатом ВДНГ СРСР, а ще через рік було налагоджено серійний випуск ЗАЗ (ЗАЗ-965, 966, 965А). З 1969 – розпочато постачання ЗАЗ-966 на експорт. У 1976 утворено виробниче об’єднання «Авто-ЗАЗ». З 1987 з головного конвеєра сходять передньопривідні автомобілі «Таврія», дещо пізніше їх модифікація «Таврія Нова», «Славута» (1999). На базі «Авто-ЗАЗ» утворено 192 спільні підприємства: українсько-канадське «Таврія-Магна», що випускає крупногабаритні прес-форми для виробництва деталей із пластмаси, українсько-грецьке (1992), українсько-корейське «Авто-ЗАЗ-ДЕУ» (1998).

Особливо плідним виявилося останнє. Завдяки переоснащенню устаткування, переобладнанню основних ліній стало можливим збирати і комплектувати на «Авто-ЗАЗі» ряд моделей автомобілів провідних світових компаній: Daimler Crysler, General Motors, Adam Opel, Renault. Сьогодні із конвеєра сходять: Нубіра, Сенс, Ланос, Мерседес, Опель загальною кількістю 2700 на рік. «Авто-ЗАЗ» єдиний на Україні завод з повним циклом виробництва легкових авто – від випуску компонентів авто – і допоміжного виробництва (станкобудівного, інструментального, механозборочного, арматурного…) до моторного пресового, зварювального, фарбувального… Постійно освоюється повномасштабне виробництво нових моделей авто.

На території заводу зберіглися шість будівель заводів: Коппа, Леппа і Вальмана, Коппа і Гелькера.

[Запорізький індустріальний комплекс. – Дніпропетровськ, 1975. – С. 85-188; Через роки і відстані. – Дніпропетровськ, 1993. – С. 7-90; “Коммунару” 100 лет. – Запорожье, 1963. – С. 3-121; Вяткін С. Технічний маркетинг // Вісті АвтоЗАЗ-ДЕУ. – 2001. – 27 грудня.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 191 – 192.

Довідка у Вікіпедії:

Більше фотографій: