Житловий будинок (№ 216)

Олена Кузьменко

Розмір зображення: 741:368 піксел

Фото 2008

Житловий будинок, 1936-1938 (архіт.). Просп. Соборний, 216. С на кутовій ділянці перетину просп. Соборного і вул. Верхньої, на території Шостого селища Дніпробуду, в кварталі № 6. Архітектори Г. Орлов, Ф.Дерябін.

Згідно з генеральним планом, затвердженим у 1928 р., квартал № 6 був практично забудований до 1931 р. Його планувальна схема була підпорядкована головній вулиці селища – Алеї Ентузіастів (тепер просп. Металургів). Розташована перпендикулярно до неї 8-а Повздовжня вулиця (тепер просп. Соборний) була рядовою. На неї виходили торцеві фасади паралельно поставлених будинків. С зміни в містобудівні вирішення вніс новий генеральний план міста 1932 р. Відповідно до нього 8-а Повздовжня вулиця стала складовою Повздовжньої магістралі, що простягнулась від нової частини міста до історичного центру (пізніше просп. Соборний). Було переглянуто планування ділянки з боку шляхопроводу через залізницю.

Будинок п’ятиповерховий, цеглянийсекційного типу, із шістьма під’їздами в стилі Ар Деко в поєднанні зі стилізованими класичними формами. Квартири в будинку повнометражні. Всі центральні під’їзди прохідні. Композиція головного фасаду тричасна, підпорядкована центральній осі симетрії. Торцеві секції розгорнені на 90 градусів і виконують роль кутових ризалітів. Для більшої виразності ризаліти розкріповані від основної площини фасаду глибокими нішами.

Фасади будівлі мають виражені горизонтальні і вертикальні членування. Два нижні поверхи фанеровані великорозмірною бетонною плиткою, що імітує природний камінь. Між другим і третім поверхами -горизонтальний профільний пояс. Верхня площина фасадної стіни оброблена високоякісним вапняно-піщаним теразитовим тиньком. Центральна частина фасаду додатково акцентована тонким витонченим поясочком на рівні підвіконної частини п’ятого поверху. По всьому периметру будівлю опоясує могутній, з великим вильотом карниз, який підтримується модульйонами. Справжньою прикрасою будівлі є широкий фриз, що знаходиться під карнизом.

Пояс фризу оздоблений ліпним рослинним орнаментом. На тлі фризу ритмічно розташовані світлові вікна горищного простору – люкарни, оформлені у вигляді круглих розеток в перспективному обрамленні. Вікна п’ятого поверху мають витягнуту вертикаль із двох спарених вікон. Виконання і оздоблення балконів верхніх трьох поверхів вирізняються різноманітністю. На рівні четвертого поверху ритмічно введені еркери, що своєю формою нагадують еркери будинків – "вставок", розташованих навпроти, через вулицю.

Фасадні площини ризалітів виконані глухими, з вертикальною прорізкою, вузькими балконними дверима фрамугами та невеликими балкончиками. в будинок. Входи в будинок вирішені глибокими нішами. Дуже виразно оздоблені портали входів, вони мають окантовку гранованими пірамідальними квадрами.

Архітектурне торцевих фасадів повторює елементи головного фасаду. Внутрішні східці, що виходять на торцеві фасади. освітлені стрічкою вертикального вітража. З торців виконані входи у вбудовані приміщення. Стіни пофарбовані в декілька тонів по теразитовому тиньку.

[Лавров В., Орлов Г. Большое Запорожье // Архитектура СССР. – № 12. – 1939. – С. 47; Власов В.Г. Стили в искусстве. – Спб.: Кольпа, 1995. – С. 41.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., кн. 1 (Запоріжжя), с. 235 – 236.

Більше фотографій: commons.wikimedia.org