Клуб «Металіст» (№ 9)

Анатолій Казабаш

Головий вхід. Фото 2010

Клуб «Металіст», 1925 (архіт., іст.). Просп. Соборний, 9.

Певний підйом у економічному розвитку країни, викликаний початком НЕПу, знайшов прояв і у архітектурному відродженні. У 1924 – 1925 за проектом архітектора Д. Тіссена для робітників заводу «Комунар» було збудовано будинок культури (клуб) «Металіст». За своїм стилем він був «спадкоємцем» народних будинків поч. 20 ст. Тут у 1932 М.І.Калінін вручав ордени першим будівельникам Дніпрогесу (41 орден Леніна) і робітникам заводу «Комунар» (11 – орденів Леніна та 23 ордени Трудового Червоного Прапору).

У 1931 – 1941 у приміщенні будинку культури працювала трупа українського театру Марії Заньковецької. Засновником та художнім керівником театру був Б. Романицький. Саме у Запоріжжі були здійснені масштабні постановки: «Загибель ескадри» (1933), «Платон Кречет» (1935), «В степах України» (1940) та інші. З початком Великої Вітчизняної війни театр був евакуйований.

У приміщенні клубу 19.05.1929 виступали: журналіст український поет Володимир Сосюра, поет та перекладач Андрій Панів, письменник Володимир Кузьмич, письменник Сава Божко, письменник-гуморист Василь Чечвянський. У пам’ять цієй події ліворуч від входу встановлено меморіальну дошку з мармуру з написом: «19 травня 1929 р. у клубі Металіст виступали письменники Володимир Сосюра, Сава Божко, Володимир Кузьмич, Андрій Панів, Василь Чечвянський».

У 1950-х клуб був перейменований в будинок культури ім. Жданова, але з початком перебудови, коли переглядались ідеологізовані назви, будинок культури отримав свою теперішню назву – ДК «АвтоЗАЗ».

Будинок культури являє собою двоповерхову будівлю.

Ризаліти розташовані на фасаді будинку – в його центральній частині та з обох боків від центрального входу, підкреслюючи архітектурне значення будинку культури, а також створюють додатковий ефект пишності.

Ризаліт має в центрі круглої форми портик, перекриття якого спирається на шість колон, в між якими розміщено вхід в будівлю. Над портиком вбудовано відкритий балкон, на який виходить троє дверей: двоє прямокутної форми – збоку та одні в центрі, навколо яких виконано засклену арку. Арка оздоблена ліпниною із зображенням колосків і рушника в центрі та книги й музичних інструментів з боків.

З обох боків ризаліту – однакові по формі аркади, які спираються на колони, прикрашені пілястрами. Ризаліти, розташовані з боків, мають вікна у вигляді арок зверху та звичайні -на першому та другому поверхах. Кути ризалітів та вікна оздоблені зображенням колон. Вікна навколо прикрашені сандриками. Композиція головного фасаду асиметрична і відповідає внутрішньому плануванню будинку. З лівого боку від входу, на куті будівлі встановлено меморіальну дошку.

В верхній частині будинку, під дахом розміщено карниз, декорований ліпниною, який завершує архітектурне рішення будинку. Дах будівлі двосхилий. Вікна розташовані по всьому периметру будівлі симетрично. Протягом існування об’єкту проводилися ремонти для підтримання будинку у відповідному стані. Використовується за призначенням.

[«Комунару» – 100 років. – Запоріжжя, Запорізьке книжково-газетне видавництво, 1963. – С. 42-45; Через роки і відстані : розповіді із заводського життя. – Дніпропетровськ, 1993.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 141 – 142.

Більше фотографій: